Ща#3. Свій жанр

Розкажу цікаву історію, як я прийшла до того, що взяла і написала любовний роман)) І хотіла б послухати, як Ви прийшли до свого жанру в написанні/читанні)

Я пишу вірші років з 6-7, у 10 вперше починала писати роман, і був то детектив, який, звісно, не закінчила (не пам’ятаю суті, але головні героїні там були сестри-близнючки, і досі з себе дивуюся, як десятирічній дитині захотілося писати детектив))) Років з 15 почалися оповідання, а після 20 – регулярні спроби написати роман, які закінчувалися ступором після енної кількості сторінок – така вже я людина, мені буває дуже важко закінчити почате. І ніколи це не були твори про кохання – пробувалися різні жанри і стилі, але в жодному разі не «сльози й соплі», як я любила називати любовні романи)

АЛЕ років з 14 і дотепер є у мене одна звичка. Лягаючи спати, перед сном я взяла за звичку придумувати любовні історії - такі собі релакс-казки, щоб відволіктися. Я ніколи не збиралася їх записувати – для мене вони були як своєрідний серіал під повіками, який приємно переглянути у переддрімотному стані. Буває, що за один вечір придумується історія від початку до кінця, і на щасливому фіналі я засинаю. А буває, що засну десь посередині, і наступного вечора треба «додивлятися»)) Коли історія геть вдала, можу прокручувати її, додавати деталі і відтягувати фінал тижнями))

Словом, за останні 14 років такої практики я понавигадувала десятки, якщо не сотні таких любовних історій. Звісно, далеко не всі пам’ятаю, багато з них перегукуються, але якщо б взялася писати по всіх книги, не певна, що справлюся до кінця життя. Пригадується, що перша історія була про придворну даму і принца у всьому оцьому антуражі двору якого-небудь Людовіка XIV (у підлітковому віці я страшно любила читати французьку класику, тож не дивно)))

І от минулої осені, коли застрягла на половині роману (іншого жанру), який дуже довго обдумувала і плекала, вирішила відволіктися і спробувати для розваги написати любовний роман по одній із отих «історій з-під повік»)) Так створилися «Очевидні речі». І «Не хвойда», до речі, - теж одна з надуманих перед сном історій)

Тепер я тут і гадаю, що ще трохи придуманих перед сном сюжетів викладу на сторінки, доки не обридне й не повернуся до жанрів, яким надавала перевагу раніше, чи не відкрию для себе новий)

А як Ви прийшли до свого жанру, якщо теж пишете?)

А яким чином знайшли свій жанр як читач?)