Життєствердна історія (про) остарбайтерів

Привіт! Я Роксолана Сьома, авторка шести романів, з яких лише три наразі стали книгами. Думаю, ви здогадуєтеся, що в моїх стосунках із видавцями – не все гладко :) А між тим, кожному, хто пише, хочеться, щоб його тексти читали. Саме тому вирішила опублікувати на платформі «Букнет» свій перший роман «Вакації у Танґермюнде», що став книгою ще в 2012 році і авторське право на який давно до мене повернулося.

Власне, коли заповнювала відомості про роман, то сайт навіть не запропонував такого теґу, як #остарбайтери. Очевидно, на цій платформі таке слово трапиться читачам уперше. Не маю сумнівів, що кожен із вас знає, хто ж такі остарбайтери. Щоправда, в уяві більшості людей це слово асоціюється зі стражданнями, приниженнями і навіть смертю. Однак, історія, яку я подаю на ваш розсуд, сподіваюся, зламає дотеперішні стереотипи. Бо пропри всі жахіття, які довелося пережити героям цього роману (моїм рідним дідусеві і бабусі), вона захопить вас і наповнить життєлюбством, вірою та світлом.

Нетерпляче чекатиму на ваші відгуки, коментарі, зауваження і навіть критику!

Смачного читання!

п.с.: завтра викладу останній фрагмент

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Нова глава вже на сайті! + Арти
Любі читачі, сьогоднішня глава книги "Аудит для боса-жиголо" — це просто суцільний вогонь, тонкий гумор і... несподіваний компромат! Якщо ви думали, що Макс — це єдина проблема Марти, то ви просто ще не бачили,
Самореклама і анонс
Вітаю, мої чудові. Мені вдалось зловити кілька гарних циферок))) Хоч це і не так багато, але я неймовірно тішусь кожному прочитанню і коментарю. А поміж тим, історія Ніки та Корвіна продовжується. Чим
Двоє незнайомців, які шукали самотності.
Перші два розділи вже написані. І, здається, наш експеримент співавторства між незнайомими людьми стає цікавішим, ніж я очікувала... Переходьте за посиланням до книги... Тільки ти Ми домовилися про головне правило:
Щоденник служниці - новий візуал
«Що зі мною, пресвята Діво? Чому? Чому так жарко і боляче? Хоч би не захворіти... страшно втратити таке місце...». Руки тремтіли. Голос зривався, горло ніби стискало. В церкві було напівтемно. Святі уважно, наче співчутливо,
Подарунки та поцілунки
Він швидко вибрався на берег, підхопив мене на руки й обережно опустив на траву. — Ей, мала… Лізо, — голос здригнувся. — Ей?! Я не ворушилася. Влад поспіхом прибрав мокре волосся з мого обличчя, тремтячими
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше