Нова обкладинка до "Часу гори"

Хочу презентувати нову обкладинку до повісті «Час гори».

 

Ця, як на мене, більш темна, містична. 

Про що моя повість і чому її варто читати?

  • вона про відносини двох братів;
  • там є мандри, пригоди;
  • місце події — українські Карпати;
  • я буду намагатися познайомити вас з героями нашої міфології: Щезником, Мавкою, Дводушником, Чугайстром, невідомим вам Стратарем ітд;
  • там буде кохання і пожертва;
  • історія ти виклики;
  • боротьба та нещастя.

Одним словом, у найкращих традиціях запитання "А що коли"?

Але, шановші гості. Я пишу довго, виважено. І наразі готово лише 11 розділів. А я думаю, що ви все забуваєте з огляду на довгі перерви.

Тож я вирішив зосередитися на письмі. І викладу книгу тоді, коли вона буде готовою повністю. Ну може на 80%.

Тож коли вам цікаво — welcome та підписка. Кому ні, я бажаю вам успіхів.

Запевняю кожного, робота буде сильною.

Дякую!   

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
"Дотик до душі" повертається ❤️
Як і обіцяла, закінчу книгу, яку не дописала на минулій сторінці. «Дотик до душі» — це збірка з десяти історій про те, що нам усім знайоме: про милоту, про любов, про біль і про вчинки, які змінюють усе; про людей, яких
❤️❤️❤️ 500 лайків! ❤️❤️❤️
Мої любі друзі! Я неймовірно тішуся, що моя книга «Сваха під прикриттям» отримала вашу підтримку, і ми можемо разом відсвяткувати сьогодні 500 лайків на ній! Геля шле вам промінчики добра й сотні сердечок! ❤️❤️❤️ Не
Закінчення - це новий початок!
Вітаю, мої хороші! ❤️❤️❤️ Сьогодні закінчила історію про жахливу робоняню, яка не зовсім коректно виконувала свої обов'язки. Тож хто читав - є можливість дізнатися кінцівку та обов'язково прокоментувати, чи сподівалися
Вона згадала
Вона згадала, що у неї є не тільки "Засніжена камелія", яка дуже бадьоро рухається вперед: (Імператор Хей Цан) “— Пане, що мені надіти? У чому б ви хотіли мене бачити? — Ти можеш надіти те, що захочеш.
✨✨нове оновлення+візуали✨✨
Приблизно за хвилин п'ятнадцять ми вже виїжджаємо за місто. А ще за хвилин десять припарковуємось біля якоїсь галявини, де яблуку нема де впасти. Машин якось забагато. Відстебнувши ремінь безпеки, повільно виповзаю з іномарки,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше