Як вам?

"Заміська дорога більше скидалась на лісову стежку. Дерева підступили майже впритул до узбіччя, а густі зарослі папороті визирали з-за міцних стовбурів, наче привиди, які безмовно стежать за випадковими попутниками. Асфальтована дорога перейшла у гравійну стежку, камінці неприємно захрустіли під колесами і я збавила швидкість, знаючи, що мене чекає за наступним поворотом.

Одинока хатина, з потемнілого від сирості каменю, стояла майже повністю схована за деревами, які напирали зусібіч суцільною стіною. Будинок здавався порожнім, темні вікна, з міцно закритими шторами, навіювали відчуття тривоги, ніби по ту сторони цупкої тканини за тобою стежить невидима пара очей.

Я припаркувала авто біля входу і, з важким серцем, ступила на стежину, яка вела до будинку. Зправа від головної будови стояв сарай, з якого визирав сірий бампер. Я пройшла до автомобіля, в надії застати його власника, та сарай був абсолютно порожнім, лише інструмент, розміщений на стінах, побряскував від нечутних протягів. Я знову повернулась до входу, серце несамовито калатало, а в роті пересохло. Звідси до найближчого будинку щонайменше два кілометра, тож в разі чого, мій крик ніхто не почує. Ці думки паралізували тіло і я інстинктивно намацала пістолет, який ховався в кобурі за спиною. Відчуття прохолоди від металу трохи мене заспокоїло, додаючи впевненості. Я ступила на високі дерев’яні сходи, які відразу ж болісно заскрипіли під ногами. Різкий звук нахабно розітнув суцільну тишу і в небо злетіла зграя воронів, невдоволено каркаючи і кружляючи над будинком.

Вхідні двері здавались намертво заколоченими, по той бік ніщо не видавало чиєїсь присутності. Я підійшла до найближчого вікна, одна фіранка якого була ледь розсунута, і почала вдивлятись в темряву кімнати. Обриси меблів – м’який диван, невеличкий письмовий стіл, по якому розсипана ціла гора паперів і більше нічого підозріло. Та й що я очікувала там побачити, розчленований труп?

Раптом за моєю спиною почувся вже знайомий жахливий тріск сходів. Я миттю розвернулась, вихопивши зброю. Повітря, розпираючи груди, застрягло в легенях, не даючи крику вирватись назовні.

– Мене шукаєш?"

Продовження вже на сайті)