Вітаю! Сьогодні хотів запитати у всіх письменників фундаментальне питання:
Як ви пишете героїв? Як ви їх ЗНАХОДИТЕ у власній уяві (чи творчому просторі історії).
Тому що для мене, щоб побачити персонажа, потрібно його... почути. Власне, я рідко навіть бачу їй, але чую - дуже чітко. Їхній голос, як вони говорять, інтонації. І тому пізнаю я їх саме через діалог. Мені потрібно, щоб герой заговорив і тут - клац - він уже починає по власному діяти. Ти запланував певний сюжет, але ось прийшов час для сцени, а герой книги поводить себе зовсім по-іншому. І що тут вдіяти? Адже ти чудово чуєш, що він тобі каже!
Ще останнім часом непогано діє спосіб брати реальних акторів на ролі персонажів книги. Полегшує завдання пошуку голосу :)
А як у вас?
10 коментарів
Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі
УвійтиЯ люблю слухати музику. В якись момент (не можу навіть сказати коли) певна пісня створює в моїй голові образ, стиль, характер, історію. І тут починається фільм, в голові персонаж, а у вухах грає музика, яка стає фоном сюжетної лінії. Коли музика закінчується, я швидко біжу до ручки з листком, щоб створити паспорт персонажа з деякими визначними рисами.
І так по колу, різні колоритні й харизматичні пісні, по-одному створюють героїв.
А коли вже готові всі головні і другорядні персонажі, знайдеться ще якась пісня, яка обов'язково допоможе почати написання самої книги. Якось так)))
Мілена Роуз, Музика наповнює все змістом. Можна взяти один й той самий відеоряд і поставити до неї різну музику - вийдуть дві різні історії. Чудовий підхід!
Перших героїв я списувала з людей, наділяючи одного персонажа рисами кількох людей. Але вони в мене завжди були напівреальними. Герой має виконувати свою роль в сюжеті. Та робити він це має завжди гарно. Через що назріває конфлікт. Люди так не говорять і не живуть, як роблять те герої. Та чимбільше герой нагадує людину тим краще.
В будь-якому випадку герой еволюціонує від реалізму до цілковитої вигадки.
Я своїх малюю) Олівцем на папері, і поки малюю ціла історія до нього з'являється. Поті його образ може змінитися, але основа це мій малюнок.
Остап Соколюк, Та я завжди на лекція сиділа і тишком малювала) І мабуть, так краще запам'ятовувала те, що там розповідали, та ще й попутно вигадувала історію для малюнка.
Скажу на прикладі свого першого персонажа) В уяві повстала дівчина на пірсі, у сукні з турнюром, купою валіз біля ніг і всю ту красу нещадно хлестало дощем. Так було кілька днів, поки я не здалась і не почала фантазувати, ставлячи собі питання. Чому і як вона там опинилась? Чому одна та самотня? Чому не тікає з під дощу? Так валіз цілих п'ять, вони великі, та чому не сховається хоч десь? Когось чекає? А кого вона може чекати?
І пішло поїхало...Ось так частіше, я бачу образ, сцену і починаю ставити запитання. В інших випадках створюється анкета персонажа, але то вже звичка далекого минулого, з форумних рольових "словесок", вельми корисний досвід))
Остап Соколюк, Чудове місце, цей сайт, знаходиш людей з таким же, "діагнозом", як і у себе))
Я їх просто бачу, а потім вже самі по собі виникають окремі деталі, особливості зовнішності чи характеру, манера розмовляти і таке інше. Так само й передісторія персонажа, все це просто є в уяві. Потім героя ставиш в певні умови і він починає діяти, як йому заманеться ))
Lina Alex, У мене теж так само)) Причому часто буває, що задумуєш героя одним ( наприклад, негативним персонажем), а потім він сам починає діяти так, що доводиться вносити корективи у свої початкові плани.
Я бачу їх біографію, життя від народження до подій в творі, вчинки і випадки що формують характер. Потім власне характер героя, від того залежить як він буде діяти в змодельовній ситуації. І вже потім ситуація, сюжет пролітає як кіно в голові, я її проживаю кілька разів.
А зовнішність - мабуть те, що я придумую герою останнім
Я бачу свій твір в уяві, наче фільм. Усе в комплексі- і візуальна картинка, і звуки, і навіть те, що в фільмі залишається поза кадром- наприклад запахи чи смак, все мені відчувається))
Який незвичайний спосіб створення персонажів)
Дійсно з голосу та інтонації можна дуже багато зрозуміти про людину, якщо уважно слухати.
Голос, звук - це те що завжди проникали до самої глибини мого мозку :)
В мене поки історії народжуються разом з персонажами. З’являється ідея, тоді я її «проживаю», ніби дивлюсь фільм, уявляючи кожного героя до деталей. Ще помітила, що практично в кожного героя вкладаю одну визначальну рису, ніби його душу, часто ці риси перегукуються з моїми власними.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати