Печу, печу хлібчик...

Благословилося на день. Марія, мовивши вранішню молитву, береться за роботу. Вона трепетно заглядає під рушник, яким накрита пікна діжа. Чи зійшло? Зійшло. Щораз, беручись за випікання хліба, хвилювалася: "Чи вдасться?" Не один рік чаклуючи над насущним, пам'ятала настанови матері: "Щоб хлібом смакувати, треба душу у нього вкладати". Вона так і робила: перед тим, як замішувати тісто, борошно пересівала декілька разів, а потім, додавши кип’яченого молока, розмішувала. Шматочок тіста, що залишився від минулої випічки, розмочувала в теплій воді і вливала в діжу. Як навчала колись мати.
- Гай-гай! - із сумом видихнула спомин.
Пора місити. Тісто пухкало, напружувалося, вислизало, однак, у проворних Марієних руках набиралося життя.
- От і випестила тістечко. Відстає від рук, - тішилася жінка, завершуючи процес.
У печі весело потріскував вогонь. Він жадібно ковтав сухі дрова, які вилежувалися....

Відео: https://youtu.be/S4mxJJVBwA0

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Мені сьогодні 36!
Ця цифра лякає, бо здається, що вже пів життя прожито, а я ще багато чого не встигла! Особливої радості від свята немає, натомість більше тішить кожне прочитання моїх книг. Ніколи б не подумала, що мені настільки сподобається
❤️ Вимушена на деякий час попрощатись.❤️
В зв'язку з станом здоров'я, планую випасти на місяць півтора з букнету. Так, як планується операція і реабілітації, найгірше в цій ситуації, що не можна сидіти довгий час. Але планую обов'язково повернутися відразу,
Прем'єра Tale Fatum!✨
Вітаю, друзі!✨ Цей день настав! Tale Fatum офіційно перейшла до публікування!✨ Хто зі мною давно вже знає, як я люблю викладати розділи щодня, та оскільки ця робота матиме побічну лінію, яка піде у наступну книгу, я планую
Дякую
В першу чергу хочу подякувати всім своїм читачам за те, що читаєте мої прекрасні твори. По друге я прям щаслива що є така чудова платформа як букнет. Тут стільки талановитих авторів , що мені навіть важко назвати всіх. Але
Весна в Парижі і спокуса, яка чекала занадто довго
У Парижі весна відчувається інакше. Не як на листівках і туристичних фото — а в запаху сирих кам’яних вулиць, у вітрі між старими будинками і в тиші майстерень, де фарба ще не встигла висохнути.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше