Політика - рутинна справа. Вона забирає чимало сил. І навіть королям чаом набридає комусь щось доводити. Вони теж прагнуть мати свій дім. Так в життя королів, царів, князів та падишаків приходить кохання. І ось їх карьєра стає під питанням.

Працюючи над Князівством Романа я не могла оминути тему закоханого правителя. І хоч ми достоту не знаємо, якою була любовна історія князя Романа. Та ми можемо відтворити його любовну історію виходячи з тих історичних адюльтерів, які знаємо.

Розглянемо, для початку, князів.

Князь Святослав і Малуша

Рахуючи складний час, в якому довелося жити Святославу Ігоровичу, його любовна історія закінчилася добре... Добре тим, що не погано. Він не міг бути з рабинею Малушею. Занадто велика різниця в соціальному статусі.

Але, Малушу не лишили саму з дитиною на руках. Хоча могли б. Рабині ніхто нічого не винен. Сама княгиня Ольга відправила Малушу по-далі з Києва народжувати. І Малуша народила - Володимира. Дитину, яку визнав Святослав. Хоч, знову ж таки, рахуючи різний соціальний статус, йому б слова в поперек ніхто не сказав, коли б він його не визнав.

Але Святослав визнав сина і це мало свої наслідки для Русі.

Князь Ярослав і Настя

Визнаний мудрець, свого часу, Ярослав Осмомисл певно втомився одного разу бути чемним та праведним. Галич за його правління процвітав. Він мав жінку благородного походження, яка народила йому сина.

Міг чоловік трішки розслабитись?

Не міг, якщо він князь.

Інтрижка з Настею з Чагрів коштувала князю Ярославу великих репутаційних втрат. Не врятувало справу те, що вона народила йому сина, якого визнав князь Ярослав. Відсилання жінки до батька теж не мало позитивного впливу.

Настя була звинувачена у відьомстві та сталена на міській прощі Галича. А князю Ярославу бояри наказали любити свою законну жінку.

Ця любовна історія занчно послабила Галич і призвела до того, що після смерті князя Ярослава, герой моєї історії, князь Роман обьєдна Волинь та Галичину під єдиним стягом.

В часи середньовіччя література не відрізнялась різноманітністю. Найпоширенішою з книг була Біблія. Та це зовсім не значить, що набожне суспільство не мало прикладів розпусти у тексті святішої із книг.

На початку історії Князівства Романа я відразу домовляюсь з читачем, що мій герой юна, та не вміру амбітна особа, з не певним майбутнім, що бере собі в життеві приклади не аби кого, а самого царя Соломона. Думаєте юного князя зацікавила в молоді роки мудрість Соломона? Певна річ, що ні. Адже цар Соломон - це хороший приклад авторитаризму та розпусти з котрими не смів сперечатися жоден смертний.

Кажуть, цар Соломон відрізнявся красою та великим поціновувачем жінок. Йому приписують роман з царицею Савською, в період коли Соломон, взалі-то був одружений. Але кого цікавили такі подробиці? Зрадити цариці з царицею - то дипломатія і ніяка не зрада. :) Тимбільше, що Соломон цар на Близькому Сході. Тамтешнім правителям і зараз багато чого вибачається.

Але навіть такому знаному ловеласу, як Соломон, довелося боротись за своє кохання. Бо ж він, великий цар, закохався у одружену жінку. Був такий скандал....

Згідно вірувань іудеїв, коли військо в поході, чоловікам що лишились заборонялось торкатись своїх жінок. Просто міра безпеки. Якщо ти солдат, то фізично, будучи в поході, ти не зможеш торкнутись своєї жінки. А якщо ти чоловік, що не береш участь в поході, будь-ласкавий - потерпи, заради тих хто в поході.

А Соломону терпець урвався. І він ліг з жінкою, та ще й не зі своєю.

І варто було народитись Соломоном, щоб подати це все нащадкам, ніби так і треба, та ще й прославитись, як мудріший із царів.