Допис авторської рефлексії та спойлерів:))

Як я писала раніше, я нічого не вигадую, мої герої приходять до мене самі. Сьогодні хочу розповісти, які фольклорні мотиви лягли в основу "Поклику сутінків". Якщо хтось вважає, що фольклорні персонажі цілісінький день сидять по своїх локаціях і нічим не займаються, це переконання хибне. Якщо "Скуґе" - лісовий дух, і як я кажу жартома - еколог, то Эккегард - не просто гірський король чи шаман - це справжній інженер підземного будівництва. Образ гірського короля досить часто зустрічається в скандинавських казках і баладах, але мене зачепили дві речі. І найцікавіше, другу з них я почула, коли основний сюжет повісти був вже практично сконструйований. Ось так Космос посилає знаки!

Предтечі

Колись давно я прочитала, здається, британську казку "Юний Роланд", про принця, який визволяв свою сестру Елен з полону гірського короля. У цій казці, звісно, вмовчується про те, які стосунки були у Елен з гірським королем, але фінал там досить щасливий на наш погляд, звичайно. Проте "звідти" ніхто не повертається таким, як був, тільки це вже інша історія. Друга річ - скандинавська балада "Маленька Кристина і Гірський/Ельфійский король", яка попалася мені пізніше, складніше і різкіше у своєму змісті. Гірський король викрадає дівчинку/дівчину Кристину і дає їй скуштувати "чарівний напій", щоб вона забула світ людей і залишилася з ним навіки. Я думаю, референс до архетипів зрозумілий усім. У повісті частково використовується текст балади у моєму вільному перекладі. Варіант балади у виконанні норвезької групи "Folque" можна послухати тут.

Основою для опису чарівних островів стала норвезька казка "Ворони Ут-реста", записана Петером Кристеном Асбьернсеном. Традиція чарівних островів є і у острівних кельтів (і у багатьох інших народів, що мають вихід до моря). "Чарівний" - в даному випадку антонім профанічному. Магія Потаємного народу - це, передусім вибір у бік духовного розвитку, розуміння процесів Всесвіту і вміння працювати з енергіями Землі. За віруваннями сучасних ісландців - Потаємний народ є навіть чимось на зразок внутрішнього морально-етичного регулятора: користуєшся дарами Природи - користуйся, але знай міру, бо будеш покараний. Але все таки не романтизуватимемо. Потаємний народ ніколи не упустить своєї вигоди: "Що моє, то моє, а що твоє - те спільне" - так говорять про сидів ірландці. Від себе додам, що зараз (е, ну зараз це упродовж останніх років 400) це виглядає швидше як принцип виживання.

Чаклунство та шаманізм

Північ Норвегії обраний мною теж невипадково. Це місце, де стикаються дві культури - германо-скандинавська і ще древніша - саамська. За старих часів лапландські чаклуни вважалися найсильнішими чаклунами в Європі, і багато європейських правителів виписували собі такого про всяк випадок, як мовиться. Війна вітрів - це війна між шаманами у першу чергу, бо кожен шанований шаман мав був зробити вітри своїми помічниками.

Головна героїня

Нещодавно мені попалася стаття про дівчаток-орхідеї і дівчаток-кульбабок. Так от Аврора - типова орхідея. Такі дівчата не фарбують губи червоним, не носять високі підбори, не намагаються змінити світ - світ міняється сам собою від однієї їх присутності. Четверта частина "Поклику" особисто для мене виявилася найскладнішою. Аврора хоче вчитися магії - сутінки (простір інтуїтивного) захоплюють і її, і їй тут добре, це її шлях. Іншими стають стосунки з гірським королем, іншим стає й сам гірський король. Насправді, головна зміна усередині Аврори - таємне бажання залишитися з Еккегардом - чи це любов до нього або любов до пізнання, або те і інше. Це саме те відчуття, коли розумієш - якщо вже потрапив у тарапати, треба пережити унікальний досвід, щоб принесена жертва не була безцільною і переходити на новий щабель.

Приємного прочитання! 

P.S. На численні прохання до "Скуґе" було додано коментарі та історичні довідки.