"Сучасний Шерлок Холмс": Переможці! Топ-3

Усім привіт!

Це мій перший запис у блог на Litnet, тому для мене він дуже важливий та дещо хвилюючий!

Перше, про що хотілося би сказати, так це Велике «Дякую!» усім літнетівцям за теплу компанію, у яку мене гостинно прийняли!

Ви, друзі, неймовірні – талановиті, яскраві та щирі. Що може бути краще для особистого натхнення кожного із нас, як не компанія однодумців, які не лише підтримують, але і здатні дати ненав’язливого «пенделя» навіть просто своєю присутністю?! Тож, дякую Вам за віртуальну, але у той же час, таку реальну присутність у моєму житті!

***

А тепер до діла.

Регламент (встановлений самими членами журі конкурсу детективних історій «Сучасний Шерлок Холмс») зобов’язує сказати «кілька слів» про твори-переможці.

Що ж… Лаконічність – то не моя фішка… Та я буду старатися! А, може, й ні… ;-) 

Andrew Marchenko «Долоня мерця»

«Він лежить під землею не живий і не мертвий, зріє подібно якомусь дивному корінню. Його тіло вже простягається на декілька миль. Не зрушуючи з місця, він п’є воду з річки. Йому під силу зазирнути в кожне вікно. Він відчуває кожен рух…» - так, інтригуюче, розпочинається оповідання «Долоня мерця».

***

Іще до початку читання роботи майоріє самовпевнена думка, що ти знаєш, про що далі буде розповідь. Адже слово «мрець» у назві саме собою натякає на розвиток сюжету…

Проте, майже відразу виявляється, що не все так просто!

Перший же абзац абсолютно спростовує здогадки, адже там ідеться про когось «не живого й не мертвого». Опа, ось так поворот! Що то може бути? Далі по тексту хтось узагалі починає «зріти» та «простягатися на декілька миль» і все таке інше…

Тут-то і розпочинається головне дійство, яке, скажу відверто та лише про себе, спочатку абсолютно ні на що не натякає. Якась головоломка. Хто? Із ким? Куди? Чому? Навіщо?

Деталі починають вимальовуватись лише згодом, сторінці так на третій-п’ятій, та і то не цілком. По крихтам я, як читач, разом із ГГ, збираю цілісну картинку. Але оповідання, тим не менш, тримає в напрузі мало не до останнього слова.

Так, тут є і містика і трохи наукового підґрунтя, котрого за скромною думкою автора оповідання, замало… Але ж і детектив який!

Можливо, я й не професіонал, як той чарівник-недоучка із пісні Алли Борисівни – могла щось і пропустити важливе… Та, все ж, оповідання, на моє скромне враження, дуже достойне!

Прошу до прочитання, хто ще не віднайшов такої нагоди! 

Іванка Сокіл «Відлуння»

Гарне оповідання, що гармонійно поєднує у собі фентезі (у вигляді деяких надприродних здібностей персонажа) та продуманий, доволі креативний детектив. Причому детективу тут у рази більше, а надприродна складова лише слугує свого роду «родзинкою», без якої, до речі, оповідання не вийшло б таким ефектним.

На початку твору події розвиваються плавно. Діалоги та описи потихеньку підводять читача до основної частини, яка, з кожним кроком набирає все більше обертів. І чим ближче до розв’язання справи, тим швидше розвиваються події.

Моє особисте уподобання у цій роботі – це оформлення тексту від першої особи. Мені й самій подобається писати саме так. Але Іванка Сокіл пішла далі, пишучи від чоловічого імені! Від мене – «Браво!» Персонаж вийшов живий, правдивий і ані трішки не ожіночнений (якщо брати до уваги, що автор – жінка). А чи дійсно автор – жінка? ;-)

Запрошую до читання поціновувачів детективів! Вважаю роботу дуже достойною!

Ана Пест «В горі та радості»

Емоційно, щемляче, моторошно – такі відчуття викликає оповідання…

У місті хтось убиває молодих дівчат. Убивця обирає їх за тільки йому одному зрозумілим критерієм: бо кожну дівчину знаходять у весільній сукні…

Справжній маніяк, холоднокровний убивця не зважає на ні на молодість жертв, ні на що інше. Хто коїть ті злочини? Є щонайменше кілька підозрюваних… І чи можливо взагалі відшукати людину, котра має «непохитне» алібі? Чи, все ж таки, не має?

Мені, як і більшості членів журі, десь у середині оповідання вже було відомо, хто накоїв усе те. Порадила б «напустити трохи більше мороку» на інших підозрюваних.

У цілому ж, ця робота здалась мені однією із самих сильних на конкурсі. Тому, вітаю переможницю та запрошую до ознайомлення тих, хто іще не прочитав це оповідання!

***

У найближчому майбутньому планую ще один пост на тему конкурсу. Проте, це буде не Топ-«Скільки-то-там» за балами, а мої особисті уподобанці, не зважаючи на детективний критерій конкурсу. Щось на кшталт підбірки із лозунгом: «Дайте ще, бо просто сподобалось!»