Думки в голос...

Стефанія Лін

05.10.2019, 23:56:05

Мовчу не гірше партизана))) (як же не вистачає смайла). Нікому не розповідаю,сварю маму і чоловіка якщо комусь кажуть,бо не хочу цієї уваги. Це тільки моє, і я жадібна, і не буде цим ділитися)) Єдина хто знає про мене, як мережевого автора - сестра чоловіка. От вона й читає, і каже, що книги треба розтягувати на манер мильних опер))) Але то їй подібне подобається, а я не люблю))) Можливо є хтось з моїх знайомих хто читає,але вони не знають, хто під Стефанією))) Мені так краще і легше)))

Незнайомка

05.10.2019, 22:47:08

Раніше я багато кому казала, що пишу і навіть скидала свою сторінку. Але зтикалася з критикою. Тому зараз мовчу, що пишу. Навпаки, ховаюсь наче дитина, щоб не розсекретили. Можливо й не треба, але я продовжую це робити. Тому напевно краще зтикатичь з тим, що просят про них написати книгу

Максим Власвіт

04.10.2019, 21:40:25

Бляха, усе так само)

Ірина Ярошенко

04.10.2019, 19:32:16

Мене поки запитала одна знайома, чи пишу я, і зізналася, що стежить за моєю творчістю. Інші не питають, хоча а ФБ пости викладаю та і в групі на ФБ у мене вже більше 180 друзів. Тому поки просто пишу.))

Інка Вікторова

04.10.2019, 18:31:41

Тому я й не зізнаюся)) Пишу тихенько))

Крися

04.10.2019, 18:26:59

Я кажу оточуючим, що пишу :) Про себе ніхто не просив написати. Іноді давала сторінку, де можна почитати мої книги. Люди зараз майже усі мають смартфони чи айфони, то вони читають електронні книги. Іноді мої близькі друзі просять написати про казки, чи щоб там були вампіри, чи кохання. Коли писала про Попелюшку, то чоловіки таке навигадували :). Так народився один твір, але я зробила, як я вважала за потрібне. Ось із твором "Ранок 22 століття" була цікава історія. Я писала щось романтичне, прийшов мій знайомий та заявив, що замало діяльності, треба, щоб були вампіри, вбивство, японці. Знайомий так це цікаво говорив, що я змінила свій твір та добавила усе це, так фантастика стала ще пригодницькою та ще з детективом :) В мене нема паперової книги :) Подруга вважає, якщо мені потріна паперова книга, то маю надрукувати одну книгу за 50 грн та радіти, коли вона стоїть у бібліотеці

Анна Пахомова

04.10.2019, 17:05:08

А я пишу про них,навіть коли вони не поросють. Отак розсердюсь на когось і давай писати! Правда сумніваюся, що їм би сподобалось якби вони почитали - читати про свої недоліки нікому не подобається))))

Ліна Алекс

04.10.2019, 14:13:05

Мене не просили дати почитати або написати про себе, але було інше. А ти пишеш, ну то напиши нам привітання, чи ще щось таке, придумай промову чи типу того, або маєш написати про своє життя, в тебе ж на роман цілий назбиралося.
Думаю, кожен щось подібне зможе пригадати. От тому й не кажу, що пишу.

Мар'яна Доля

04.10.2019, 12:40:34

А ще той момент, коли, прочитавши книгу, знайомі питають - а, це ти про себе написала? І така міміка своєрідна при цьому :)

Уляся Смольська

04.10.2019, 15:41:48

Ой, всі наступали на ті граблі)) Я теж не одноразово чула прохання, щоб написати книгу про когось зі своїх друзів)) Якби ж це так було просто, як вони думають))) Я краще борща зварю 100 літрів))) Про публікацію і відсутність паперової книги - це болюча тема, здається, для всіх авторів) Я навіть в інтерв'ю для місцевого телебачення сказала, що у сучасному світі неможна ділити автрів на друкованих і не друкованих, адже електронні книги коштують дешевше і читати їх зручніше. А про пишеш фігню - так значить ті, що Вам це говорять - не Ваші люди! "Ваші люди" будуть підтримувати і заохочувати, а не принижувати) Вчіться відсторонюватися від негативу і буде Вам щастя!)