Додано
01.10.19 17:28:31
Збираю матеріали для нового твору.
Збираю будь які розповіди про АТО. Бійців, мешканців, їх взаємодію.
Велике прохання не видаляти цей пост
Юрій Власовець
20
відслідковують
Інші блоги
Якщо Ви готові до розтину ілюзій про «родичів, які бажають добра», «справжнє кохання», «захисників» та «женатиків, що ось-ось розлучаться» без анестезії — читайте мій антироман Скажи, подруго. Тут
Додала новий розділ "На перетині світів". :-) Довгенько писала, натхнення трохи підвело. Але смачна кава та тістечка, творять дива ;)))).
"Ти будеш моєю і це буде твій вибір" Маленький візуал до роману "Капкан для метелика" Його не буде в книзі, щоб негаяти час з генераціями, тому я вирішила показати наших героїв у блозі. Є оновлення, тож долучайтесь
✦ Нові розділи вже вийшли ✦ «Архітектура контролю» Станція більше не маскується. Контроль перестав бути фоном — він став дією. У нових розділах історія робить крок туди, де вже немає безпечних рішень:
Я хочу пам’ятати не лише її зухвалість, а й нашу спільну лють у професії. Ті наші нескінченні словесні битви з бухгалтерією за тендери та бюджети, де ми стояли плечем до плеча. Я пам’ятаю, як ми до хрипоти сперечалися
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСкажу вам відверто: писати про АТО мають право лише ті, хто там був. І питання не в моралі чи етиці. Якщо ти особисто жодного разу не побував під обстрілом, не проводжав товариша вантажем "200", не здирав шкуру з долонь. копаючи окопи, не привозив гуманітарну допомогу у продірявленому осколками бусі, ти ніколи не зможеш написати правду, в яку хтось повірить.
Без образ. Просто особиста думка.
Юрій Власовець, Усі фільми нашого патріотичного проекту були ігровими.
Один хлопець з мого села колись розповів про себе одну історію. То було в 2014 чи може у 2015 році, тому історію майже не пам'ятаю. Одним словом він був танкістом і їхній танк заглох посеред поля, прямо під час битви. Вони були відкритою мішенню і в них щосекунди могли поцілити. За тими військовими правилами екіпаж не міг покинути танк. Вони довго не могли його завести. Тоді той хлопець, що розповідав цю історію, зняв з шиї свій хрестик, поцілував його і вставив у запалення. Танк тієїж миті завівся і вони змогли відійти на безпечну дистанцію.
Отак от. Не знаю чи допоміг вам. І не знаю наскільки то правда. Втім удачі)
Максим Власвіт, Історія насправді супер.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати