Історії про те, як пишуться історії

Добрий день, шановні читачі та автори порталу LitNet.

Я хочу розповісти вам історію про людину, яка хотіла написати бестселер, заради того, щоб врятувати свою єдину дитину.

Ця трагічна історія успіху починається з народження дитини – 6 грудня 1946 року. У люблячої подружньої пари Жаклін Сьюзан та Ірвінга Менсвілда народжується син Гай Хільді Менсвілд. Найщасливіша подія у житті кожного, але ідилії не судилося тривати довго. Невдовзі лікарі розповідають батькам про діагноз сина – аутизм. Ліків від цієї хвороби немає навіть зараз, що вже казати про ті часи - були тільки спецзаклади, де наглядали за людьми з такою хворобою і оберігали від жорстокості реального світу.  Але ці спецзаклади були не із дешевих. Жаклін не хотіла, щоб її дитина пізнала біль і страждання, і для цього їй треба заробити багато грошей. Та як це зробити?

До цього моменту Жаклін, напевно, шукала себе. Щойно їй виповнилося 18 років, вона вирішила реалізувати свою дитячу мрію – стати акторкою. Тому у 1936 році молода дівчина їде з рідної Філадельфії підкорювати нью-йоркський Бродвей. Але, щоб стати зіркою Бродвею, треба забратися на дуже високий п’єдистал і не кожному вдається його підкорити. Жаклін так і не вдалося стати відомою акторкою, але її ніщо не могло зупинити. Вона знала, що її шанс на успіх і визнання десь зовсім поряд, просто їй потрібна, ще одна спроба. А спроби були – Жаклін писала і ставила п’єси; займалася написанням, стоверенням і зйомками рекламних шоу; та навіть написала науково-фантастичний роман під назвою "The Stars Scream". Але… п’єси провалювалися з невідомих причин, реклама не приносила бажаного успіху, а роман не підтримали ні видавці, ні Голлівуд, і на довгі роки історія загубилася разом з іншими творами таких же самих авторів-початківців, як і Жаклін.

І коли здавалося, що гірше бути не може доля наносить Жаклін новий удар. У 1962 році у віці 44 років лікарі ставлять їй жахливий діагноз - рак молочної залози. Хворобу вдалося на деякий час перемогти завдяки радикальній мастектомії, але Жаклін розуміла - часу у неї стало набагато менше. Їй треба, якомога швидше заробити гроші, щоб гарантувати безпечне майбутнє її сину. Але про що їй писати? І відповідь прийшла згодом сама собою.

Жаклін 25 років була у шоу-бізнесі, бачила що там відбувається насправді. Бачила, як люди підносяться до небес на крилах слави, а потім так само стрімко падають униз не взмозі утриматись. Бачила розпусту за завісою Бродвею. Бачила, як тих людей знищували наркотики і алкоголь. Жаклін написала в своій книзі «Долина ляльок» саме про це. Але ніхто не хотів видавати таку книгу. Це зараз люди звикли до історій про секс, наркотики, алкоголь і т.п., але у 1960-ті ситуація була зовсім інша. Жодне видавництво не бажало публікувати подібну історію, бо вважало, що заплямує свою репутацію.

Але навіть після того, як Жаклін вдалося знайти видавництво, яке погодилося публікувати її книгу, і випустила її в друк 10 лютого 1966 року - омріяна мета була ще далеко. Критики щосили поливають книгу брудом, називають її – «найбруднішою книгою місяця». А деякі магазини взагалі оголошують бойкот  «Долині ляльок» і просто напросто не виставляють її на продаж, ховаючи у своїх складах, щоб ті припадали пилом. Та Жаклін це не спиняє, вона відправляється у перший відомикй книжковий тур по території всієї Америки. Вона особисто відвідує книжкові магазини, а в деяких навіть скуповує всі свої тиражі. Жаклін рекламує свій твір у всіх можливих теле-радіо ефірах і це… нарешті спрацьовує.

«Долина ляльок» стає бестселер і попри критику має феноманальний успіх. Настільки, що Голлівуд вже через рік знімає одноіменний фільм.  А Жаклін входить в історію, як людина, яка започаткувала книжковий шоу-бізнес і таке поняття, як книжковий тур, про які раніше ніхто і не думав. Жаклін нарешті пізнала успіх і вона не бажала зупинятися. З-під її руки продовжують виходити книги, які користуються неймовірною популярністю у читачів: «Машина кохання» у 1969 та «Одного разу не достатньо» у 1973. І того ж року сталося те, чого Жаклін ніяк не могла оминути… в неї діагностували рак легенів. Вона лягає у лікарню і бореться з хворобою до останнього, але цього разу не змогла її здолати. 20 серпня 1974 року вона помирає. Її останніми словами були – «Гей лялько, давай підемо звідси».

З моїм попереднім блогом можна ознайомитися тут https://litnet.com/uk/blogs/post/101123.

Ознайомитися з моєю книгою, ви можете тут https://litnet.com/uk/book/tudi-de-zhittya-pochinatsya-znov-b111891, а більш детально описати свої враження від неї, або задати якісь питання - в іншому  моєму блозі https://litnet.com/uk/blogs/post/76511.