Тільки почну не з запитання, а з маленької передмови. Сьогодні сталася зі мною кумедна історія. Я саме захопилася читанням двох останніх книг саги про відьмака Геральта Анджея Сапковського, ну хто бачив ці видання від Книжкового клубу, то знає, що обкладинки там специфічні, характерні для жанру фентезі)) Так сиджу на автобусній зупинці і, щоб не бити байдиків, дістала книгу й читаю, а поряд дві бабусі побачили палітурку, і завели жваву дискусію, що от молодь читає не те, що треба. а треба Панаса Мирного і Нечуя-Левицького. Я, на хвилинку, пояснила, що цих класиків практично у повному виданні творів перечитала на третьому курсі інституту, бо здобувала фах не кого іншого, як учителя української мови й літератури. Тут дискусія змінила напрям - якщо вчителі ТАКЕ читають, то що тоді про дітей казати)) Ну, правда, я не стала питати, чи самі вони цю книгу хоч у руках тримали, чи так, як в анекдоті - "не читав. але засуджую".
Хоча я не зовсім про те, а, скоріше, хотіла б розповісти, як мене вражає цей письменник - тим, що він фактично створив у своїй уяві цілий світ, з географією, історією, величезною кількістю головних і другорядних персонажів, і так воно в нього все впорядковано і логічно вибудувано... До того ж, от саме цей твір, "Володарка озера", незважаючи на всі зовнішні ознаки жанру, звучить дуже філософськи, і особисто в мене увесь час виникають асоціації з нашим сьогоденням. Наприклад, дуже майстерно описується війна, її причини, наслідки, різні політичні інтриги, і ти починаєш, хоча й читаючи ніби несерйозну літературу, робити висновки значно глибші та прив'язані до нашого сьогодення і сучасників.
А тепер, власне, і до чого йшлося... У мене давненько є задум написати історичний роман, вірніше навіть два задуми, про двох різних історичних постатей з минулого нашої України. Можливо, я саме тут, на Літнеті, все ж наважуся за них узятися, бо до цього тільки ходила навколо, читаючи все, що могла знайти про ті епохи і про тих видатних особистостей, які в ці часи жили. Наскладала стільки посилань та цитат у папочки, що вистачить , мабуть, на повноцінну монографію, але я задумала художній твір, а мені здається, що це так важко - щоб було і цікаво, і відповідало історичній правді. Тому дуже хотілося б дізнатися про досвід тих, хто вже спробував себе в історичному жанрі про конкретних, не вигаданих особистостей - чи допускаєте ви в своїх творах вимисел, якісь легенди, непідтверджену інформацію; чи пишете лише про те, що є задокументованим і підтвердженим? І чи робили перед написанням твору якісь плани, хронологічні таблиці, синопсис тощо, чи пишете просто так, як на душу ляже? Як систематизуєте допоміжні матеріали, може маєте якісь програми, лайфхаки, щоб усе це було під рукою і зручно впорядковане? Чи дуже багато критики ( бо здається мені, що без цього не обійдеться - читачі знаходитимуть огріхи і невідповідності)?
Буду дуже вдячна за будь-які поради))
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиІсторія не є наукою у буквальному розумінні, та, мабуть, ніколи нею не була. Може, колись такою стане, а може й ні. Але існує так звана історіографія, тобто, опис історічних подій з тих чи інших політичних або (значно рідше) аполітичних позицій. Саме (якась) історіографія є основою суджень, чи є щось у творі огріхом і невідповідністю. Прикладів наводити не буду, бо тут за некошерну історію банять.))
Отже, вам ніщо не заважає "вивчати" єпоху по романам Дюма, Вальтера Скотта або Івана Ле))
Алекс, Повністю з вами згодна)) От зараз саме зіткнулася з тим, що різні історики зовсім по-різному тлумачать ті чи інші події. То з тим минулим, яке ближче до нас, трішки все ж простіше - бо є багато розповідей від очевидців ( навіть якщо вони не всі ідентичні, можна хоча б спільні риси виокремити). А про більш далекі часи доводиться хіба здогадуватися. Або вірити на слово тим, хто писав про це раніше...
Писати історичні романи не важче, аніж писати фентезі чи про сьогодення. Але є певні нюанси. По-перше, неодмінно треба бути "в матеріалі". Тобто добре знати добу, яку збираєтесь описувати. Як вдягались. як молились, чим харчувались, мились чи ні, яку зброю використовували... Що більше деталей знає автор, то більше довіри матиме від читача. По-друге, є різні типи історичних романів. Наприклад, 1) з суто реальними персонажами, коли вони усі згадані у тогочасних джерелах; 2) з вигаданими головними героями, які живуть і діють поряд з реальними історичним персонажами; 3) коли історія є лише тлом, а усі герої історії та їхні стосунки геть вигадані. То вже має обирати сам автор, наскільки правдивим і реалістичним, а отже відповідальним він хоче бути. Історичний твір - то завжди реконструкція. Вона може бути грунтовною, деталізованою, академічною, а може бути і досить примітивною, поверховою, умовною, коли для автора головне - цікавий сюжет, любовні колізії, пригоди, бо ж не усі читачі добре знаються на минулому, а отже їм байдуже, чи відповідає написане дійсності, чи ні. Тож вибір завжди за Вами! ))
Володимир Сіверський, Дякую за таке грунтовне роз'яснення!
Я написала цілих два майже історичні романи))) про огріхи почитайте самі коментарі, їх не багато, але вони є і я нічого не видаляю.
Щодо плану роману то я його пишу у будь-якому випадку, історичний він чи ні. Перша спроба фентезі саме тому і загнулась, бо не було чіткого плану.
Також по мірі роботи шукаю необхідну інформацію про реальних героїв, про побут. Плани міст. Архітектуру. Закони і свята. Дивлюсь якісь історичні фільми для картинок. Взагалом робота дуже кропітка. І тільки в третій книжці я стала приділяти більше уваги внутрішнім переживанням героїв, ніж антуражу
Анна Пахомова, Клас, я б теж поїздила)) Дякую за побажання!
Обожнюю сагу про Геральта. Й чудово розумію ваші побоювання. Сама зараз узялася за написання історичного пригодницького роману, правда, мої персонажі вигадані, але у справжніх історичних реаліях, з використанням, так би мовити, справжніх історичних осіб. Гадаю, варто визначитись, наскільки ви хочете дотримуватися достовірності, наскільки це важливо саме для вашого твору, від цього й відштовхуватися. Особисто мені було б важко триматися суто правдивого викладу. Все ж таки це має бути художній твір, і навіть якщо ви відійдете від історичної правди, гадаю, нічого страшного не трапиться. Навряд чи хтось сидітиме і вишукуватиме історичні неточності)))
Бажаю вам натхнення для такої серйозної справи!
Lina Alex, Дякую! Спробую, є ж усе-таки "плюси" від того, що роботу читатимуть у процесі - якщо хтось помітить неточність, то зможе дати знати про це, і можна буде поправити. А от коли уже в готовому творі буде "прокол" - то вже гірше.
Багато писати не буду, бо історія, то не моя тема, працюю в жанрі фентезі. Та схожість полягає в тому, що світ має бути досконало продуманим, щоб виглядати правдоподібно. Тому часом навіть схеми сонячних систем, вигаданих всесвітів доводиться малювати. Почніть з плану, чітко побудованого плану, хронології, який період ви плануєте охопити. А далі буде легше. І згідно плану вже упорядковуйте нотатки і решту інформації. І, звичайно ж, якщо буде така собі приміточка, що це художній твір, і автор викладає своє бачення подій, то ви легко можете відійти від чіткої хронології подій, розв'яжете собі руки. Успіхів!
Мар'яна Доля, Прошу. Рада, що змогла бути корисною)
О, також читала цього автора. Круто пише! А бабульок отаких ніколи не зрозумію. Я цілком зі спокійною совістю поставлю на одну полицю Марко Вовчок, Нечуя-Левицького, Сапковського і Кінга. Хай хоч луснуть зі злості;))) Що це за односторонні погляди такі?! Те, що при їх молодості писалося/видавалося - круто, а все сучасне... кхм...
Теж задумувалася про історичний роман не раз, але якось боюся за таке братися, бо знань з історії в мене для цього катма... Це треба серйозно так присісти, щоб підготувати достойну базу, а в мене, на жаль, поки що на це стільки часу немає( Та й якось страшно брати на себе відповідальність за втілення характеру реальних особистостей. Там он навіть історики частенько помиритися не можуть зі своїми різними точками зору, тому як наважитеся, бажаю вам удачі, натхнення й терпіння)
Tory_Chameleon, Дякую! От і в мене такий "мандраж" - трохи лячно брати на себе відповідальність за прочитання тієї чи іншої історичної події, все-таки, якщо пишеш про щось повністю вигадане, то легше сказати: "Я автор, я так бачу")) А з історією таке виправдання не завжди проходить.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати