Зустріч двох учнів! Хто кого закує в наручники?

 Глава вже на сайті. Уривок тут!

— Хороша інтуїція і рефлекси, але досвіду замало. — сказав він на такій зрозумілій і навіть майже рідній англійській, приставивши ніж до мого горла. — І страху зовсім немає. Тепер розумію, чому ти його зацікавив.

— Так ти вільно розмовляєш англійською? — тільки й видав я.

— І це дивує тебе більше, ніж мій ніж у твоєї сонної артерії? — поцікавився він, трохи натискаючи гострим лезом на мою шию.

Я лише посміхнувся і трохи примружив очі, розслабляючись в чужих руках. Якщо Кир надіслав його — мені нема чого боятися. Кір не може мені зашкодити. Не може вбити мене, навіть якщо і хоче. Навіть якщо йому і було б так легше...

— Ти повинен забрати цей ніж або будеш покараний. — попередив новий знайомий.

— Ти мені нічого не зробиш. — впевнено сказав я.

Блондинчик хмикнув і, несподівано для мене, накинув на моє зап'ястя один наручник, а другий прикував до круглої дверної ручки.

— Посидь так — може, порозумнієш. — умозаключив хлопець, встаючи з мене. — Я з тобою як Кір няньчитися не збираюся. Якщо я сказав щось зробити — роби. Це єдиний вихід.

— Придурок, а якщо я їсти або в туалет захочу? Та й втрачати день тренувань це... Стій, ти просто хочеш від мене як від конкурента позбутися, так?

— Ти мені зовсім не конкурент, не доріс ще. — хмикнув хлопець, відкриваючи двері.

— Гей, відчепи! — Яр схопив його вільною рукою за зап'ястя.

— Який нервовий... — хлопець трохи насупився, а потім раптом посміхнувся, одним точним рухом звільняючись з захвату. — І передбачуваний. Чому ж Кіря возиться з таким нікчемою, як ти?

— Не твого розуму справа. — прогарчав брюнет, але хлопець цього вже не чув...

***

Він пішов.

А я сидів на підлозі, прикутий до безглуздої дверної ручки.

Спочатку єдиним варіантом звільнення мені здався найпримітивніший спосіб — віддерти цю дурну ручку нафіг! Але, звичайно, вчинити так я не міг... Зіпсувати ручку в готелі — напевно це влетить мені в копієчку, а я не хочу розплачуватися грошима Кіра за свої косяки...

Трохи заспокоївшись, я почав міркувати логічніше. Вся ця ситуація чимось нагадала мені наші тренування з Киром... І якщо подивитися на це з такого ракурсу, то... — хлопець запустив вільну руку в кишеню і дістав мобільний телефон. — Мені всього-лише потрібно навчитися вибиратися з наручників. — Хлопець зайшов в ютуб і легко наклацав лівою рукою потрібні слова в рядок пошуку.

«Зняти наручники підручними засобами.»

Відразу ж випливла купа роликів. Хлопець увімкнув перший ролік з цього довгого списку...

За шість хвилин він наочно побачив, як за допомогою канцелярської штуковини хлопець дійсно знімає наручники, але була заковика... Канцелярської штуки з «вушками» у нього не було... Все, що було в цьому номері з металевого так це кухонні штуки... — хлопець подивився на тумбочку, яка стояла буквально в метрі від нього і на якій стояли келихи, ложки, ножі і виделки... —У цього придурка напевно пунктик щодо гігієни якщо він возить з собою таку фігню... От якби можна було відкрити наручники, наприклад, за допомогою такої виделки... Стоп.

«Зняти наручники виделкою»

Ролик з такою назвою справді знайшовся і навіть виявився наочним, а маніпуляції — цілком зрозумілими, але... У коментарях писали, що таке спрацює тільки якщо немає захисного штиря... — хлопець подивився в замкову щілину — штиря і справді не виявилося.

Брюнет злегка насупився.

Ця малявка... Недооцінює мене. — хлопець потягнувся вільною рукою до тумбочки, але рука не діставала.

Брюнет стиснув губи і потягнувся ногою. У джинсах було незручно, проте через пару секунд йому все ж вдалося звалити виделку на підлогу. Після цього, Яр підтягнув її ногою, наступивши на неї, і потім вже спокійно підняв вільною рукою. https://litnet.com/uk/book/degustator-b96340