Ну ось, друзі, і закінчилась моя чергова історія. Цього разу вона знову стосувалась минулого і була присвячена хлопчакам Русі-України. Вони жили тисячу років тому, але попри це, були такими само людьми як і ми нині. Товаришували, сварилися, розважалися, прогулювали навчання і робили шкоду... Наскільки вдало і вірогідно мені вдалося описати той час, судіть самі. Але та історія напевно таки була, бо відбувалася саме там, у тих саме місцях, де я колись брав участь в археологічних розкопках, робив про цей древній населений пункт радіопередачі, спілкувався з учасниками фестивалю, був свідком прибуття старовинної лодії (міжнародним шляхом "З Варяг у Греки") та реконструкції древнього варязького обряду поховання... Зізнаюсь відверто: неодноразово намагався подумки перевтілитися у наших пращурів, уявити їхнє життя та побут, хоча написати цю історію вирішив лише цієї весни. Тож читайте, насолоджуйтесь, пізнавайте минуле... Можливе, ця невеличка повість надихне когось із вас на нові сюжети.
Смачного усім читання!
2 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже сподобалася повість! Вітаю з завершенням та бажаю вам натхнення ще для нових, не менш цікавих творів!
Мар'яна Доля, Дякую щиро!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати