Історії про те, як пишуться історії

Добрий день, шановні читачі та автори порталу LitNet.

Я хочу розповісти історію про людину, яка почала присати заради коханого, а в результаті була змушена відстоювати не тільки свою творчість, а й свої права.

Історія творчого шляху цієї людини почалась зі шлюбу. 15 травня 1893 року двадцятирічна Сидоні-Габріель Колетт виходить заміж за Генрі Готьє Вілара, старшого від своєї нареченої на чотирнадцять років. І так, юна дівчина змінює своє спокійне сільське життя у Бургундії на вируючий пристрастями столичний Парижі.

На той час у Франції Генрі був відомим письменником під псевдонімом "Віллі". Але під цим лебйлом ховалася кропітка праця цілої команди - "літературних рабів", які писали статті і навіть романи. А Генрі займався рекламою і ефектним самопіаром. І так фабрика на ім'я "Віллі" працювала дуже довгий час і з-під пера її робітників вийшло більше п'ятидесяти романів.

Невдовзі до цієї організації приєдналася нова співробітниця - сама Колетт. З самого початку вона писала листи і вела кореспонденцію Генрі. Її чоловік, одразу ж помітив, що у Колетт є талант до пера. І невдовзі, він вирішив довірити своїй дружині написати історію про звичайну сільську дівчинку Клодін. Колетт погодилася. Вона хотіла допомогти чоловікові, якого кохала, та й проблематика твору їй була знайома. Адже Колетт більшість свого життя прожила разом зі своїми батьками у селі Сан-Совер-ан-Пуазай. У 1900 році вона закінчує свою першу роботу - "Клодін у школі". Твір має успіх, читачі захоплюються історією Клодін та її протистоянням з директором школи. Критики звеличують стиль і мову автора цього твору, а Генрі сам купається у променях слави. І частина цієї слави заслужена - він приймав пряму участь у редактуванні твору, та й видавництво з радістю прийняло рукопис від відомого на всю Францію письменника чоловіка. В ті часи видавництва ще боялися видавати авторів жінок, бо вважали, що їх книги не будуть продаватися. А що ж до Колетт... вона була у тіні свого чоловіка, якому належали всі авторські права на Клодін.

А час йшов. Про Клодін ставили спектаклі в найкращих театрах. Колетт продовжувала писати історії про сільську дівчинку: "Клодін в Парижі", "Клодін виходить заміж", "Клодін і Анна". І чим більше Генрі оточувала слава, тим вимогливішим та суворішим він ставав. Коли директор фабрики "Віллі" вважав, що його вірний працівник Колетт не працювала належно - він силоміць замикав свою дружину в кімнаті і не випускав, доки та не напише потрібну кількість сторінок. А Колетт не могла протистояти авторитету свого чоловіка і змушена була підкоритися йому. Це тривало до тих пір поки вона не відчула свою значимість, не зрозуміла, що може диктувати свої права. І так, одного дня Колетт оголошує "страйк" - вимагає вказати її ім'я поруч з Віллі. Для Генрі ця вимога не припустима. Що скажуть люди, коли дізнаються про те, що насправді за нього писав хтось інший, та й ще жінка? Його авторитет буде підірваний. Він категорично відмовляється йти на поступки своїй дружині.

В 1906 Колетт наважується на радикальний вчинок для жінки у ті часи – розлучення. Вона остаточно пориває з Генрі і розпочинає жити власним життям. Колетт ставить успішні п’єси по всій країні і грає у них головні ролі. А в 1910 публікується книга "Волоцюга", перша з багатьох, де на обкладинці можна було прочитати ім’я автора – Колетт. Далі будуть гучні романи, такі ж гучні розулучення, нові книги, нові висоти, але це вже зовсім інша історія…

Що ж з приводу історій про Клодін, то Колетт дуже довгий час не мала доходів від продажу цих книг. Генрі ж використовував з цієї серії максимум і навіть налагодив випуск ляльок присвячених Клодін. І тільки після смерті свого колишнього чоловіка 12 січня 1931 року, Колетт через суд змогла добитися  рішення, щоб на серії книжок про Клодін нарешті почали писати її ім’я. І його продовжують друкувати… до тепер.

З моїм попереднім блогом можна ознайомитися тут https://litnet.com/uk/blogs/post/98404.

Ознайомитися з моєю книгою, ви можете тут https://litnet.com/uk/book/tudi-de-zhittya-pochinatsya-znov-b111891, а більш детально описати свої враження від неї, або задати якісь питання - в іншому  моєму блозі https://litnet.com/uk/blogs/post/76511.