Я довго вагалась перед тим як взагалі починати писати цю книгу. Це було важливим кроком для мене, адже я більше ніде не писала, окрім своєї редакції... Тим більш, у мене ніколи не було волі в стилі. 

Знаєте як то - бути журналістом? Ні, я зовсім не кажу, що моя люба редакція заангажована і так далі, але публіцистичний стиль разюче відрізняється від художнього. А газета не любить сильні вияви почуттів (окрім, хібо що, репортажу). Але я не про це!

Залишимо в спокої мою робрту й перейдемо від преамбули до основної частини.

"Якщо ти тут" зарадилась близько пів року тому. Я навіть перед сном уявляла собі як ж виглядатимуть мої герої. Уявляєте?  Я точно знала, які проблеми я зачіплю в книзі... але писати не наважувалась. Не те щоб я чогось боялась... Брешу, боялась! Осуду! 

Та тільки я написала перше речення... Так сказати, викопала фундамент, я по троху, слово за словом моделювала свою історію. Бували моменти, коли пишучи розділ, я навіть не уявляла, що буду писати. Але тільки пальці торкались клавіатури... Я ставала наче одержима, й сама того не розуміючи, просто писала. А читала вже разом із вами, читачі)

Ще я хочу сказати, що для мене дуже важливим є ваші враження. Тому, прошу... Ні, благаю! Відзивайтесь у коментарях. Підписуйтесь на мене, якщо подобається історія... щоб не пропустити нового розділу.

До речі, ті хто читав, можуть помітити, що назви розділів в моїй історії "Якщо ти тут" трішки дивні, й не в'яжуться з основним матеріалом. Але це також одна з моїх задумок. В кінці історії я планую дещо провернути (в душі, мабуть, я ще та авантюристка) тому не звертайте уваги, якщо назви вас відштовхують)

Тому, якщо ви не проти я просто залишу тут посилання на "Якщо ти тут"

Не забувайте про коментарі)

Люблю вас та цілую)

Ваша МБліст.