Андрій Марущак

Мене завжди приваблювала українська глибинка — села, міста, поля та річки, які зберігають у собі більше таємниць, ніж здається на перший погляд. За кожним поворотом тут може критися історія, де реальність межує з містикою, а минуле ще не сказало свого останнього слова.

Натхненням для мене стали книги Ігоря Лосєва та Андрія Кокотюхи — авторів, які вміють бачити незвичайне у звичайному, розповідати про українські міста й села так, що віриш кожному слову. Їхні історії читаються легко, бо в них є життя, атмосфера і відчуття присутності — ніби сам стоїш поруч із героями, дихаєш тим самим повітрям, чуєш той самий дощ.

Саме це я прагну передати у своїх творах. Я пишу про людей, які живуть серед звичних пейзажів, але стикаються з незбагненним. Про те, як у глибині буденності спалахує щось містичне — і змінює все.

Мої історії — це спроба поєднати реальність і таємницю, світло і тінь, показати, що навіть у найменшому селі може критися велика загадка.