Книги
Конкурси
Блоги
Колекції
Бібліотека
Вхід
Реєстрація
Жанри
Всі жанри
Міське фентезі
Фентезі
Сучасна проза
Жіночий роман
Любовні романи
Підліткова проза
Фантастика
Історичний роман
Фанфік
Бойовик
Детектив
Трилер
Гумор
Містика/Жахи
Не художня література
Дитяча література
Різне
Любовне фентезі
Короткий любовний роман
Історичний любовний роман
Сучасний любовний роман
Любовна фантастика
Бойова фантастика
Наукова фантастика
Постапокаліпсис
Антиутопія
Бойове фентезі
Поезія
Молодіжна проза
Добірки
За популярністю
За оновленнями
Новинки
Бестселери
Колекції
Віктор Алістер
Однієї темної ночі , дощ лиє , біля таверни ходять дивні химерні особистості, з лицями благочистивців, та бідняків. А у мене на душі лише страх, страх побачити істину суть світу в якому все не так просто як здається. Гріх та істина інколи вони так схожі. Схожі на неменучий ріг долі. який начебто і не спинити, проте змінити хочиться кожному. І ось верениця людей , з сірими непримітними обличями уже поряд, вони дивляться своїми стікляними очима прямо на твої шрами , ні вони не можуть, але чому зараз , чому вони , один з них вон той в неопрятних окулярах з небрежнісю натягнутих на його посмальцеване лице, щось помітив. Він знає ! Він точно розпізнав руну Маркашу великого на моїй шиї, серед верениці бойових шрамів. Нічну Дощову ідилію розірвала швидка, послідовна , верениця викриків. Кагаті!!! Що він? ей пішов звідси потворо! Старий м'ясник Карл Леймер, людина з жахливою зовнішністю та гнилими зубами, щось метнув , в мій бік. Секундне заніміння обернулось різким болем в руці , в яку війшов майже на половину гострий , обшарпаний , з пліснявою на ручці ніж. Пелена гніву в моїй душі відкрилась з новою силою. - чому вони -не бійся малий , не бійся , смерть, ось чого ,вони хочуть, смерть!!! смерть!!! Я впав на багнюку біля злощасної таверни, в похмурому Норскмарі. Вдих, видих, вдих, крики, крики, смерть, я поправив свій зелений похідний плащ , кілька дірок в капушоні пропускали потоки води. - Ти демон ...кхе кхееах.... демоо.... Той хто жадав мене образити лежав на землі поклавши руки на роздерте м'ясо в районі живота , але епічної фрази він не добився. - Бідолашний (мовив я шип'ячим голосом) схоже хлопчик втратив свідомість.....свідомість, так Балазар так ми його .... що ? що? нііі ні балазар... що ти зробив Балаза...кхе кхе!! Я відчув що мені страшно навколо мене лижало, більше півсотні помираючих людей. Вони крутяться .... зойкають це ти!!! це ти Бальтазар. Мій голос сіпнувся. десь в душі я знав що відповість цей: грубий, злий. голос в моїй голові. Ні мій любий хлопчику це вони!!!------------------------------------------------------------------------------------------ Люблю вас лиходії:)
Поділитися
Поскаржитися
Підписатися · 1
Твори
Блог
У користувача поки що немає написаних творів
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше
Дозволити