Розділ 1.4. Сімейний аудит.

Я повернувся до будинку тестя, коли тіні від колонад почали подовжуватися, нагадуючи персти обвинувачення. Вілла Тіта Корнелія була втіленням «старого Риму» — ніякої вульгарної позолоти, як у нових багатіїв з оточення Сейяна. Тут пахло воском, старою бронзою та суворим спокоєм, про який так тужливо писав Тіт Лівій.

​Тесть чекав мене в кабінеті. Перед ним лежав сувій зі списками податків — вічна розвага сенатора, що намагається врятувати залишки родинного статку від пащі фіску.

​— Ну що, Марку? — Тіт Корнелій не підняв очей, але я відчув, як він напружився. — Твій ніс сьогодні знайшов амбру чи щось таке, від чого хочеться вимити руки з оцтом?

​— Я знайшов свіжий віск на боргах, яких не існувало, — відповів я, опускаючись у крісло без запрошення. — Варра «пішли» до Аїда з ідеально підготовленим звітом. А в Канцелярії я зустрів Корбуло. Він особисто забирав ці папірці.

​Сенатор нарешті підвів погляд. Його очі були схожі на очі старого вовка, який бачить мисливців, але вже занадто втомлений, щоб тікати.

— Корбуло... Це не просто центуріон. Це кулак, яким Сейян вибиває борги з пам’яті живих. Якщо він там був, значить, Варр — це лише аперитив. Основна страва ще готується.

​Я нахилився вперед.

— Тіте, давай без метафор Цицерона. Скажи прямо: наскільки ми в цьому лайні?

​Тесть важко зітхнув і дістав з-під іншого сувою невеличку табличку.

— Варр був поручителем за мій внесок у будівництво нового порту в Остії. Якщо його майно конфіскують через «борги» перед державою, моє поручительство перетворюється на зашморг. Я стану банкрутом ще до того, як спливуть найближчі календи. А банкрут у сенаті — це труп. Політичний, а потім — і справжній.

​Я відчув, як усередині щось клацнуло. Тепер усе стало на місця. Це не просто корупція — це хірургічне видалення небажаних голосів.

— Значить, я маю знайти, куди насправді пішли гроші Варра. Якщо я доведу фальсифікацію до того, як акти потраплять на стіл до Тиберія на Капрі...

​— ...Тоді ти підріжеш нитки маріонеток Сейяна, — перебив він мене. — Але пам’ятай, що сказав би Цезар у такий момент: «Жереб кинуто». Тепер ти для них не просто аудит-секретар. Ти — перешкода на шляху колісниці.

​Я згадав шрам на обличчі Корбуло і холодний блиск його обладунку.

— Перешкода, кажеш? Знаєш, тату, Плавт у своїх комедіях завжди дає хитрому рабу шанс обдурити господаря. Я не раб, але Рим зараз — це великий дім божевільного господаря. Подивимося, чия хитрість виявиться вправнішою — їхня сила чи мій шнобель.

​Я вийшов з кабінету, відчуваючи, як за спиною зачиняються двері не лише кімнати, а й мого спокійного життя. Полювання тривало.

​Словник термінів:

​Календи — перші дні кожного місяця в римському календарі, термін сплати боргів.