Розділ 1.6. Ніч перед дорогою.

​Вночі я не міг заснути. Я вийшов на балкон, що виходив на Форум. Рим лежав біля моїх ніг, величезний, сплячий звір, що пахнув димним попелом багать та застояною водою фонтанів. Десь там, у темряві, вбивці Сейяна все ще точили свої ножі, а писарі Тіберія складали нові списки проскрипцій.

​Мій Nāsus вловив легесенький подих вітру з півночі. Він приніс ледь помітний запах мокрої глини та хвої. Це був поклик Рейну. Там не було мармуру та парфумів, але там була правда, яку можна було відчути на смак, як залізо власної крові.

​На світанку, коли я затягував ремені своїх каліг, я відчув дивну полегкість. Запах дьогтю та нової шкіри був чесним. Він не обіцяв розкоші, він обіцяв лише шлях.

​Я пройшов через атріум, не обертаючись на двері спальні Юлії. Сенатор стояв біля входу, його постать у напівтемряві здавалася тінню.

— Пам’ятай, Марку, — прошепотів він, і від нього знову пахло затаєним страхом. — Не все, що смердить, є гнилим. Дещо просто присипане землею, щоб не лякати живих.

​Я кивнув і вийшов у ранковий туман Риму. Мій кінь нетерпляче перебирав копитами, і запах гарячого кінського тіла та вівса став останньою крапкою в моєму римському житті перед великою подорожжю…

​Шлях на північ буде довгим. Кожна миля буде віддаляти мене від запаху пурпуру та лавра, занурюючи в запахи дорожнього багна, придорожніх заїздів, мансіо чи таберн, та немитих тіл подорожніх. Але з кожним днем мій ніс ставатиме гострішим. Я вчився чути Германію ще до того, як побачив першу сосну.

​Я відчую її в запаху холодного вітру, що збивав листя з дерев у Галлії. Я почую її в запаху заліза, що ставатиме все більш вологим і важким. Я знав: попереду чекає таємниця, яку не розгадати в Сенаті. Таємниця, що пахне іржею та людською зрадою, масштаб якої Рим ще не усвідомив.

​Коли я виходив із вілли, сонце тільки-но почало підніматися над Квіриналом. Повітря було чистим, воно пахло свіжою росою на ще сонній траві. Але я знав: до вечора Рим знову наповниться слизьким смородом інтриг. Я пришпорив коня, і запах кінського поту та дорожнього пилу став моїм супутником на довгі тижні.

​Попереду був Рейн. Попереду була смерть, яка вже почала пахнути хвоєю та тліном.

​Словник термінів: 

​Каліги — масивне військове взуття легіонерів та офіцерів.

Проскрипції (Proscriptio) — оприлюднені списки осіб, оголошених поза законом. Будь-хто мав право вбити людину зі списку та отримати за це винагороду, а майно страчених конфісковувалося на користь держави.

Квіринал (Collis Quirinalis) — один із семи головних пагорбів Риму, найпівнічніший із них. Історично вважався місцем поселення сабінів; у часи Імперії це був престижний житловий район.

Мансіо (Mansio) — офіційні державні станції досить комфортного відпочинку для державних службовців на великих дорогах.

Таберна (Taberna) — спочатку це були просто крамниці або майстерні, але на дорогах між містами вони функціонували як заїзди для заможних верств населення, які не мали доступу до державних мансіо.