Наступні три дні перетворилися на марафон сенсорних випробувань. Потрібно було відвідати склади Аннони в порту, де пахло мишами, сухою сечею та прілим зерном; зустрітися з префектом майнової служби в термах Агріппи. Там, серед пари, що пахла евкаліптом та вологою сосною, я маю отримати справжній наказ.
Я збирав речі в напівтемряві своєї кімнати. Мої пальці торкалися шкіряних ременів дорожньої сумки, що пахли дьогтем. Я перевірив гостроту свого вірного гладіуса — холодна сталь мала ледь відчутний аромат машинної олії та точильного каменю.
Рим за вікном занурювався в ніч. Він пахнув димом з багать бідняків та розпеченим камінням споруд, що повільно віддавало денне тепло. Це було місто, яке я любив і ненавидів водночас. Місто, яке пахло величчю, що гниє.
Я знав, що попереду на мене чекає зовсім інший світ. Світ, де пахне мокрою вовною, сирою землею та справжнім залізом, а не воском і парфумами. Я був готовий. Мій Nāsus потребував очищення холодним германським туманом.
Словник термінів:
Склади Аннони (Horrea Annonae) — це державні зерносховища у Стародавньому Римі, де зберігалися стратегічні запаси продовольства (передусім зерна) для безкоштовних роздач бідним громадянам та забезпечення армії.
Терми Агріппи (Thermae Agrippae) — перші великі громадські лазні (терми) у Римі, збудовані Марком Віпсанієм Агріппою на Марсовому полі.
Гладіус (Gladius) — короткий двосічний меч, основна зброя піхоти (легіонерів) Стародавнього Риму.