Розділ 1.2. Тесть кличе. Не моя моя Юлія.

Вілла мого тестя, сенатора Тіта Корнелія, зустріла мене запахом дорогої ліванської кедрової олії, якою натирали підлогу, та ледь помітним відтінком розплавленого воску — в кабінеті цілу ніч працювали писарі.

​Мій тесть чекав мене у внутрішньому дворику — перистилі. Він сидів біля фонтану, і від нього пахло старим пергаментом високої якості, вишуканим оцтом для обтирання тіла та легким віянням… поразки, що вже десь з’явилася на горизонті, але може ще повернути назад за обрій. Цей запах його «старечого в’янення» був мені вже добре знайомий; так пахнуть поважні й статечні люди, які зрозуміли, що їхня влада тримається на павутинці, яку Тіберій може обірвати одним рухом пальця з Капрі.

​— Ти пізно, Марку, — промовив він, не піднімаючи голови. — Твій ніс знову затримав тебе біля якоїсь канави?

​— В канавах зараз більше правди, ніж у Сенаті, батьку, — я опустився на мармурову лаву, що пахла мокрим камінням. — Субура смердить майбутнім бунтом. А чим пахне в цих звітах?

​Я вказав на стопку сувоїв, що лежали на столику. Сенатор нарешті подивився на мене. Його очі були затягнуті вологою плівкою.

— Германія пахне порожнечею, сину. Легат Максим надсилає звіти, які виглядають бездоганно. Але казначейство пустіє швидше, ніж ці звіти встигають доїхати до Риму.

​Я взяв один із сувоїв. Мої пальці торкнулися грубого папірусу. Я підніс його до обличчя.

Мій аналіз:

​Запах: Свіжі чорнила (сажа та гуміарабік), але під ними — дивний, солодкуватий аромат плісняви, яка притаманна трюмам кораблів, що прибули з Олександрії, а не вологим лісам Рейну.

​Діагноз: Цей звіт ніколи не був у Германії. Його написали тут, у Римі, або в якомусь портовому складі, використовуючи старий папірус, що зберігався в неналежних умовах.

​— Ці звіти фальшиві, — я кинув сувій назад. — Вони пахнуть застояною водою гавані Остії, а не хвоєю Рейну. Максим навіть не спромігся доставити писарів на Північ.

​Сенатор важко зітхнув. Його запах став ще кислішим — запах безсилля.

— Саме тому ти їдеш туди. Тіберій вимагає ревізії. Не просто цифр, Марку. Йому потрібна голова того, хто краде міць у легіонів. Сейян мертвий, але його метастази в Германії живіші за всіх нас.

​Я відчув, як у грудях щось стиснулося. Поїздка на Північ означала залишити Рим, залишити Юлію... До речі, про мою законну дружину.

​Вона з’явилася в прорізі дверей саме в ту мить, коли я про це подумав. Від неї пахло фіалками, свіжим молоком та дорогими засобами для її прекрасного порцелянового обличчя з додаванням свинцю. Але крізь ці аромати розкоші я вловив ледь чутний запах чужого чоловічого поту — важкий, мускусний аромат, що не належав ні мені, ні її батьку.

​— Знову збори, Марку? — її голос був холодним, як сніг на вершинах Альп. — Ти знову міняєш моє м’яке ліжко на жорсткий солдатський лектулус?

​Я встав. Запах фіалок став майже нудотним.

— Я міняю брехню Риму на туман Германії, Юліє. Там, принаймні, я знаю, чому від людей тхне кров’ю.

​Вона відвернулася, і я відчув, як від неї пішов запах розчарування, змішаний із полегшенням. Внутрішньо вона хотіла, щоб я поїхав. Це пахло зрадою, яка була набагато ближче, ніж германський кордон.

Словник термінів:

Тиберій (Tiberius Claudius Nero) — другий римський імператор (14–37 рр. н. е.), пасинок Октавіана Августа.

Капрі (Capreae) — острів у Неаполітанській затоці, який став фактичною столицею Римської імперії в останні десять років правління Тиберія (з 26 по 37 рр. н. е.).

Легат (Legatus) — офіційна посада вищого рангу в Римській імперії, особа, якій делегували владні повноваження (від лат. legare — «доручати»).

Гуміарабік — це натуральна тверда прозора смола, яку отримують із певних видів акацій (переважно Acacia senegal).

Ефект “порцелянового обличча” - задля його досягнення багаті римлянки використовували такі засоби:

Церусса (Cerussa): Найпопулярніша біла пудра або мазь на основі карбонату свинцю. Її виготовляли, витримуючи свинцеві стружки над оцтом до утворення білого нальоту, який потім розтирали в порошок. Церуссу рясно наносили не лише на обличчя, а й на шию, руки та плечі.

Свинцеві рум'яна (Minium): Хоча частіше використовували червону охру або відстій вина, для інтенсивнішого кольору іноді застосовували червоний свинець (сурик) або сульфід ртуті (кіновар).

Підводка для очей (Kohl): Хоча основою зазвичай була сажа чи сурма, в деяких сумішах міг бути присутнім сульфід свинцю (галеніт).

Lectulus (лектулус): Загальна назва для простого ліжка або ложа. У казармах постійних таборів (каструмів) це був дерев’яний каркас, на який натягували ремені, а зверху клали матрац, набитий соломою або сіном.