Дорога назад — попри той самий маршрут — здавалася коротшою. Аліса сиділа собі в кареті, роздивляючись пейзаж за вікном і беручи активну участь у розмові. На обличчі дівчини розцвітала усмішка, а голос звучав безтурботно.
Вони прибули до Едема перед обідом, коли добряче пекло сонце над головою. Панянка відчула, як її чоло і спина вкриваються маленькими крапельками поту.
Віконт досить швидко знайшов екіпаж — до поїзду було кілька годин, необхідних для відпочинку. Після магічного порталу Алісу трохи нудило, а голова боліла. Екіпаж їхав поволі через затори. З-за відчиненого вікна долітали звуки пташиного щебетання, цокання коней об бруківку, гамору людей. Столиця гуділа, ніби парова машина, а її жителі постійно кудись поспішали. Обабіч Головної вулиці, по якій вони їхали до готелю, росли каштани і клени. Розлогі, давні дерева під своїми зеленими шапками крон дарували омріяну прохолоду і захист від сонця.
Красиві, ніби подарункові коробки, вітрини крамниць так і манили до себе покупців. Дзвіночки на їхніх дверях, що сповіщали про новоприбулих клієнтів, видзенькували якусь свою невгамовну пісню. У повітрі витав запах пилу, квітів, свіжої випічки і парфумів.
Веселий люд попри спеку насолоджувався життям. Красиво вбрані молоді панянки йшли попід руку зі своїми подругами у легких, майже невагомих сукнях. Дівчата радісно щебетали, оголюючи ряди своїх білих зубів. Їх мережеві парасольки нагадували щойно розцвілі в саду квіти.
Зразу після своїх панянок дріботіли служниці. Усі не дуже високі, засмаглі, з простодушними виразами облич і волоссям заплетеним у тугі коси й вкладеним зверху у гадульки. Одягнені у чорні сукні з накрохмаленими білими фартухами, сніжно-білі щільні панчохи, вони, здавалося, зовсім не зважали на духоту. У своїх руках вони несли чимало пакунків, запакованих у яскравий папір.
Молоді паничі й панночки разом зі своїми няньками роззиралися зусібіч. Гарно вбрані, вони роздивлялися вітрини своїми великими блискучими очима, у яких змішався захват із бажанням отримати бажане. Офісні клерки і дрібні чиновники йшли на обід. Офіційно одягнені, вони швидко прямували до ресторану попоїсти.
Хлопчик-газетяр із простуватим обличчям, карими очима, носом картоплиною та тонкими губами бігав поміж людей, пропонуючи їм купити газету. Його коротко стрижене кучеряве каштанове волосся вибилося із сіренької не нової кепки. Сорочка кольору вицвілої охри і брунатні штани лише підкреслювали природну худорлявість дитини, котра лише вступила у підлітковий вік. Взутий був хлопчина у великуваті калоші чорного кольору. Через плече на ньому була велика коричнева трошки засмальцьована збоку коричнева сумка, напхана газетами, вершечки яких визирали назовні.
Побачивши, що екіпажі утворюють акуратні вервечки, їдуть повільно, а тоді на якийсь час ніби завмирають, стоячи у заторі, хлопчик почав підбігати до карет, пропонуючи дворянам купити газету. Рухи його були чіткі і швидкі, щоб, бува, не потрапити під чужі копита. Витівка хлопця була небезпечною і не дуже прибутковою — хтось із дворян відмовлявся ввічливо, хтось — слав газетяра до бісової матері. Та хлопчина не припиняв своєї витівки. Раз за разом, ретельно оглядаючись то з одного боку, то з іншого, він підходив до екіпажів, коли ті стояли на місці.
— Чи бажає пані газету? Всього за два мідяки ви дізнаєтеся усі останні новини. Купіть, пані, не пошкодуєте. Не знаю, куди саме ви прямуєте, але впевнений, що газета точно стане вам у нагоді, враховуючи швидкість їзди, — віконт був щось буркнув про невігластво і зухвалість, але Аліса не зважала на те. Погляд її прикипів до хлопчика. Читати зараз щотижневе столичне видання «Едемського вісника» — останнє, чого їй хотілося. Власне, леді ніколи не відзначалася надмірною любов’ю до газет, проте газетяра вона не відіслала ні з чим. Купила один примірник, давши замість двох мідних монет одну срібну. Хлопчик пожвавішав, подякував, низько вклонившись, і пішов собі далі, а віконтеса лише пирхнула, дивлячись на вчинок доньки.
Сівши рівніше і відзначивши, що до нудоти додалося відчуття голоду, почала читати. На першій сторінці розміщувалися різноманітні оголошення. Так дівчина дізналася, що на бульварі Георга V відкрилася нова крамничка із зіллями та артефактами містера Штільца. Містер Штільц (зазначено похилим шрифтом, що видатний маг, цілитель і зіллєвар) стверджує, що має у своєму магазині найкращі зілля для вітамінізації організму, еліксири, які допоможуть вам розвеселити ваше навчання у школі чи пансіонаті, любовні відвари й інші магічні засоби. Ба більше, крамниця містера Штільца пропонує своїм клієнтам швидку доставку товару по цілому регіону!
Подумки фиркнувши, прочитавши це оголошення, власника якого панянка назвала подумки шахраєм, міс Вайнроуз взялася читати про прем’єру нової трагедії «Смерть дракона» у столичному театрі, яка відбудеться 30 липня цього року; подорож до мальовничої долини Велетня (назва походить від однойменного міфу), яка розташована на сході; новий закон зміни податків магічних і не магічних установ; відкриття цукрового заводу на околиці Едему; розшук зниклої 7-річної Лізи Уотерс, котра напередодні пішла на прогулянку з нянькою в міський парк і загубилася; про аукціон коштовних каменів, який відбудеться у приміщенні Едемського аукціонного дому о 18:00 28 липня цього року.
Перегорнувши сторінку, Аліса прочитала про пожежу, яка сталася в будинку королівського архіваріуса Мейдана Северуса та відставку міністра закордонних справ Олівера Вайна. Також жирним шрифтом було опубліковано статтю про… заручини герцога Інчкольда з міс Вайнроуз.
Авторка статті яскраво описувала, що герцог Інчкольд, дракон, відомий своїм давнім аристократичним походженням, нарешті знайшов свою істинну! Не забула зазначити, що сама церемонія відбулася вчора на території герцогства. На реченні, що наречена дивилася на свого доленосного закоханими очима, Алісі хотілося закотити очі. Наостанок журналістка припустила, що, можливо, прокляття з герцога буде знято вже цього року! І це роздратувало дівчину ще дужче — вона з легкою злістю перегорнула сторінку і взялася читати рецензію літературного критика на недавно видану драму «Орлеан», переглянула прогноз погоди і з десяток рекламних оголошень та пропозицій.