Розділ 18

— Вставайте, моя пані. Вже ранок і потрібно збиратися до сніданку.

Аліса  неквапливо розплющила очі. Вставати не хотілося. Перший час вона так і продовжувала лежати, намагаючись пригадати, де зараз перебуває. Спала дівчина міцно, і поки що щупальця сну остаточно її не відпускали.

Спогади нахлинули на неї, ніби холодна вода, яку вилили за комір. Від цього захотілося згорнутися калачиком і накритися ковдрою з головою.  Проте реальність була невблаганна: Аліса повільно піднялася зі свого ліжка.

Покої міс Вайнроуз складалися із вітальні, спальні і вбиральні. Усе зроблене вишукано, з численними склепіннями, безліччю кам’яного різьблення і скульптурних прикрас.

Спальня була великою, із темно-синіми шпалерами, кільчастим склепінням із світлого каменю на стелі, яке плавно перетікало у капітелі (шапочки колон) із закрученими деталями. Самі колони були прикрашеними фігурними впаданими.

У кімнаті було три продовгуватих вікон, ніби арка, але з гострим вершечком. Над ними, ніби трикутник були рози (круглі вікна), утворюючи таким чином химерний візерунок.

Підлога була дубова, але з підігрівом — неймовірна розкіш. Далеко не кожен аристократ міг собі подібне дозволити. Переважно, для теплої підлоги потрібно було використати багато магії, а це дуже дорого.

У спальні, біля другої стіни, стояло велике дерев’яне різьблене ліжко з флористичним орнаментом та синім балдахіном. На ньому розмітили з десятку подушок білого, синього і блакитного кольорів, на яких дівчина спала.

Обабіч ліжка стояли дві тумби. Теж дерев’яні і різьблені з трьома шухлядками і невеличкими настільними лампами на них, які теж живилися магією. Біля шухляди — тої, що праворуч від ліжка, — були великі двері із темного дерева та срібною ручкою.

Біля першого вікна стояла велике і  м’яке блакитне  крісло з різьбленими підлокітниками. Поодаль від нього — диванчик такого ж кольору із шістьма подушками. Біля нього примостився невеличкий столик.

Навпроти ліжка був камін. Красивий, світлий, із різними фігурними деталями. На ньому стояла пара магічних свічників. Над ним — картина із квітковим натюрмортом у великій різьбленій рамі.

Праворуч від входу була велика дерев’яна різьблена шафа з темного дерева із геометрично-флористичним орнаментом та позолотою.

Приміщення освітлювала величезна кришталева люстра із безлічі світликів, яка ще й на сонці поблискувала, створюючи веселкові відблиски.

Проте Аліса цієї краси не помічала. Усі її думки  сконцентрувалися навколо вчорашньої розмови з Патріком Моррісом і прийдешніми мисливськими змаганнями. Хоч на ранок нерви дівчини трохи вгамувалися, але до спокою було далеко. Аби тільки нічого не трапилося!

Про те, що на цих змаганнях буде і герцог Інчкольд, міс Вайнроуз старалася не думати. Грець із ним! Судячи з їхнього танцю, він не мав бажання ще якось комунікувати. От і добре!

Зайшовши у ванну, панянка зразу ж взялася вмивати власне обличчя і прийняла ванну. Заспокійлива ароматична олія і лавандове мило зробили свою справу: до Аліси почало повертатися відчуття контролю. Зразу піднявся настрій. Все у неї буде чудово! А на мисливських змаганнях буде триматися матінки або вже знайомих леді. Патрік Морріс, звісно, нахаба, але навряд чи буде щось робити при свідках, а вона зробить усе, щоб змінімізувати ймовірність приватної розмови до нуля. До того ж, на мисливських змаганнях буде кронпринц  Маттіас XI, тому має бути спокійно. Зрештою, другий син маркіза недарма так турбується про свою репутацію, що відомий своїм благочестивим характером.

«І яким боком у нього благочестивий? Не буду більше довіряти чуткам», — думала так собі Аліса хлюпаючись у ванні.

Вбиральня їй подобалася. Велика і світла з таким же кільчастим склепінням на стелі, яке плавно перетікало у фігурні пілястри (біля вікон) та капітелі, прикрашені зубчастими флористичними орнаментами, що імітували ніби корзинку з виноградними лозами (акант).

Ванна стояла навпроти входу, біля трьох аркових вікон, скло яких складалося із маленьких однорозмірних ромбиків. Ззаду і спереду ванни стояли високі колони з магічними свічками і латунними підсвічниками.

Підлога була темна, майже чорна з плитки з — як очікувано! — магічним підігрівом.

Ліворуч стояв унітаз. Навпроти нього — дзеркало, але що то було за дзеркало! Велике, неначе вмуроване у стіну (а, може, так і було). Стіна ж витончена з численними кам’яними різьбленнями, фігурними візерунками та, звісно ж, колонами різної довжини і товщини. Роздивлятись би ту красу вічно!

Під дзеркалом була раковина із срібним умивальником та мармуровою стільницею. Під нею — тумба, теж із каменю з двома дверцятами з геометричним візерунком на фігурних ніжках. Обабіч дзеркала знову у латунних підсвічниках були магічні свічки.

Щоб гостям було приємно — бо ж тут вони точно не змерзнуть! — на підлогу постелили два світлих прямокутних килими молочного кольору із довгеньким і м’яких ворсом. Яка же насолода стати на них після прийнятої ванни!

На сніданок Аліса збиралася досить швидко: одягнула атласну сукню кремового кольору із винними маленькими ромбиками (вбрання було на довгий рукав-ліхтарик із закритим декольте), на ноги взула м’які криті капці із світлої шкіри. Волосся своє веліла Ліні причесати і заколоти наверх золотистими шпильками із невеличким розсипом діамантів. У вуха теж взяла золоті сережки із дрібненькими камінчиками.