Розділ 16

Аліса повільно йшла довгим і темним коридором, який освітлювали хіба що поодинокі смолоскипи. Дівчина не поспішала, притримуючи рукою довгу чорну сукню, на яку наче хтось розсипав міх зірок. Її кроки порушували спокій ночі і, здавалось, звучали аж надто голосно — так часто буває, коли навколо панує тиша. Проте міс Вайнроуз на це не зважала аж поки не опинилася перед важкими дубовими різьбленими дверима.

Аліса натиснула на срібну ручку і та з легкістю піддалася. Дівчина зайшла у бальну залу із великими арковими вікнами, над якими розташувалися рози (круглі вікна в  готичних спорудах).

Велике приміщення освітлювало хіба що місячне світло, що щедро лилося цієї ночі. Міс Вайнроуз прямувала до великої постаті посеред залу. Вона знала, хто це стоїть, і це зовсім не викликало тривоги. 

Дівчина тихо ступала по мармуровій підлозі. Чим ближче вона підходила, тим краще бачила чоловіка, його високу постать, чорне волосся, пронизливі сині очі, що  немов заворожували, затягували у якусь прірву. Просто посеред зали стояв і м’яко усміхався Дітріх Інчкольд, одягнений знову у все чорне. Лише краватку мав срібну із прищепленою брошкою, кольору гірського озера.

Аліса зупинилася за два кроки до нього. У її грудях  розливалось потрохи вже звичне тепло.

Звідкись почала грати музика. Мабуть, іншого разу дівчині було би цікаво, як можна грати мелодію, коли нікого нема, але нині їй подібні думки навіть в голову не прийшли.

Герцог подав свою руку. Вона вклала свою у відповідь. Його губи легенько доторкнулися до її руки без рукавичок, поки очі не відводили від неї погляду. Шкіра Аліси вкривалася сиротами, а серцебиття почало пришвидшуватись.

Вони почали танцювати вальс. Рухалися плавно і розмірено, ніби робили так усе життя. З кожним новим рухом,  її дихання  частішало. Аліса очей не могла відвести від нього. Все хотілося наблизитись ще ближче, провести рукою по його волоссю, доторкнутися до його вилиць, спробувати на смак шкіру, провести своїми вустами по його шиї.

Танець продовжувався, а герцог Інчкольд уважно роздивлявся дівчину. Від його погляду тепло у грудях почало розливатися по тілу солодкою патокою. Кров у жилах, здається, перетворилася на гарячу лаву.

Мить і вони ще дивляться одне одному в очі, а потім дівчина відчуває подих його дихання на своїх губах. Секунда і їхні вуста сплітаються у ніжному, практично цнотливому поцілунку.

Герцог пестить спочатку її нижню губу, а потім — верхню, заставляючи вії Аліси тріпотіти. Це приємно, але вона бажає більшого, тому відповідає із усією пристрастю, на яку лише здатна.

І ось їхні язики танцюють якийсь свій танець. Руки дівчини у волоссі  герцога, його — міцно стискають її талію, опускаючись трохи нижче. Тепло, що заполонило все тіло, здається, досягло апогею. З губ Аліси зривається чи то схлип, чи то стогін. Унизу її живота повільно скручується якась пружина.

Весь світ завмер і зник. Вже байдуже і на залу, і на місячне світло, і на музику, і на танець. Є лише вони двоє. Їхні тіла сплелися. Дихання збилося і стало одне на двох. Серця б’ються  унісон.  І ось уже важко розрізнити де він, а де вона…

Аліса прокинулася на світанку, часто дихаючи і намагаючись зрозуміти, де ж вона.

Купе віяло спокоєм майбутнього дня; ось-ось крізь штори проб’ються перші сонячні промені. Тишу розріджував мирний цокіт годинника на стіні.

Аліса лежала якийсь час, приходячи до тями. Коли ж до неї прийшло усвідомлення, хто саме їй наснився, то її накрило хвилею роздратування.

Міс Вайнроуз швидко встала з ліжка, попрямувавши у темряві до ванни. 

Першочергово Аліса відкрутила один латунний краник і вмила своє обличчя водою, намагаючись вгамувати легке тремтіння. Вода була теплою, але в той момент дівчина хотілося холодної.

Після того, як вона вмила лице кілька разів, то нарешті вирішила глянути на себе в дзеркало. На неї дивилася дівчина із широко розплющеними очима, дещо збільшеними зіницями і почервонілими щоками. А щоб того герцога Інчкольда  єдиноріг вкусив! Як він сміє приходити у її сни, порушуючи спокій!

До злості на герцога додалася злість на себе: Ну про що ти  думала звечора, що тобі таке наснилося!

Легке збудження, що його відчувала дівчина теж підливало масло у вогонь: Алісі вперше за 22 роки захотілося голосно крикнути, кинути  щось у дзеркало, щоб воно розбилося. Проте міс Вайнроуз так не зробила. Натомість леді заплющила очі, глибоко вдихнула, рахуючи до чотирьох, а тоді повільно видихнула. Таку вправу вона повторила кілька разів, намагаючись не згадувати той клятий поцілунок!

«Трясця!» — подумала Аліса, підійшовши до ванни. Вона відкрила невеличкий краник і стала дивитися, як до купелі набирається тепла вода. Тоді підійшла до шафки. Витягла звідти своє улюблене трояндове мило і невеличку баночку.

Дівчина додала кілька крапель заспокійливої ароматичної олії, а тоді роздягнулася і сама залізла у ванну.

У воді вона хляпалась добрих хвилин 40-50, називаючи герцога усіма нецензурними словами, які тільки знала, а тоді обіцяла собі, що більше точно не буде не те що з ним танцювати, а навіть говорити!

Трошки заспокоївшись, дівчина встала з ванни. Одягати колишній одяг не хотілося, тому вона обмоталася довгим рушником і підняла свої речі. Склала їх і поставила на стільницю. Потім Ліна зрозуміє, що їх варто випрати.