13

Дні перед мисливськими змаганнями минули швидко. Аліса нарешті відчула якесь внутрішнє умиротворення після того, як повідомила батькам про свої майбутні заручини. Віконт з віконтесою прийняли новину з  радістю. Містер Бранс походив із поважного і благородного роду, та й сам, без п’яти хвилин наречений,  мав хорошу репутацію  і був парубком видним. 

Радісна реакція батьків принесла відчуття полегшення і свій вільний час дівчина тепер проводила займаючись навчанням, читанням, прогулянками з Бенедиктом, вишиванням. Ще встигла покататися верхи і повправлятись у стрільбі з лука. Відверто кажучи, міс Вайнроуз була посередньою стрільчинею. Колись вона ледь вмовила віконта, щоб той таки дозволив їй навчатись стріляти, мотивуючи свої слова тим, що прагне взяти участь у мисливських змаганнях. Ні, мисливство їй не подобалось аніскілечки, тому Аліса кожного року приносила одного зайця у кращому випадку. Проте їй імпонувала сама можливість прогулятися лісом у тиші. То чому ж її не використати?

У Норійському королівстві жінки допускалися до щорічних мисливських змагань. Охочих, правда, виявлялося не так багато. Все ж більшість леді смиренно чекали на галявинах у розкішних шатрах своїх чоловіків, наречених чи просто молодиків, яким вони подарували хустинку в знак своєї прихильності. Маючи вільний час вдень, панянки й пані чаювали і вели різноманітні бесіди чи то за їжею, чи то за вишиванням. Алісі подібна комунікація відверто не подобалася. Може і можна було потерпіти, якби ті змагання тривали день чи два, а не тиждень! До того ж ввечері обов’язково проводилися бали, на яких жінки й дівчата одягали найкращі сукні. Усім було відомо, що мисливські змагання — це ще одне поле для пошуку нареченого і місце, де  затяті пліткарки збирають разом.

Аліса щорічно бувала на мисливських змаганнях відколи їй виповнилось 18 років. І за цей час дівчина виробила собі таку стратегію:

По-перше, потрібно на чаюванні або ж спільному вишиванні сісти поміж тихих і скромних незаміжніх леді. Варто уникати і пліткарок, і поважних матрон. Ще не знати, хто з них гірших: одні постійно обсмоктують  кістки усьому вищому світу, а інші — намагаються познайомити тебе з своїм знайомим холостяком. Якщо ж ви заміжня, то вам точно даватимуть поради по зачаттю первістка. Якщо ж у вас вже є дитина, то будете слухати двогодинну лекцію про виховання дітей.

По-друге, мінімум двічі за тиждень Аліса брала участь в полюванні. Це чудова можливість трохи відпочити від розмов і неспішно покататися верхи лісом з луком. Стріляти не обов’язково. Зрештою, це чоловіки люблять хвалитися впійманою дичиною. Потрібно лише не виходити із жовтої зони, де є дрібні і травоїдні тварини (усього зони дві: жовта й червона. У червоній переважають хижаки).

По-третє, на балу не варто бути аж  до ранку. Це не той випадок. Краще зарекомендувати себе скромною, ніж потім відбиватися від непотрібних залицянь. З одним партнером треба танцювати не більше двох танців!

Цього року правда будуть зміни. Танцювати Аліса планувала з Евансом Брансом, котрий теж буде брати участь в мисливських змаганнях. І ще, мабуть, обере собі з двійку партнерів для пристойності.

Мисливські змагання проводить щороку один  із адміністративних корпусів (захід, схід, південь, північ, центр). Керують ними дворянські департаменти, які поділені на різні відділи  (відділ освіти і науки; відділ дорожнього господарства; відділ екології та природних ресурсів; відділ фінансів; відділ агропромислового розвитку; відділ архітектури і містобудування; відділ економічної політики; відділ туризму; відділ соціального захисту населення; відділ охорони здоров’я; відділ міжнародного співробітництва; відділ з питань культури, рас і релігії та інші), і  до яких входять найбільш впливові аристократи тієї чи іншої території.

Кожного разу, коли до організовувати мисливські змагання мала північ, то  у суспільстві, здавалося, прокидалася якась ейфорія. Північ манила своїми таємницями і скарбами. Он, навіть віконт Вайнроуз вже більше року прагнув отримати дозвіл використовувати алакею — магічний і дорогоцінний камінь, який можна знайти лише в печерах на півночі. І хоча батько Аліси потерпів невдачі поки що, але точно не хотів здаватися. Усі домашні  знали про один недолік містера Вайнроуза: якщо він загорівся якоюсь ідеєю, то його годі було відмовити.

Приймати гостей і влаштовувати мисливські змагання мусив відомий аристократ одного з адміністративних корпусів. Подейкують, що сам герцог Інчкольд долучався до цього дійства дуже давно, тому коли стало відомо, що саме він буде відповідальний цього року, дворянти з ще більшим завзяттям захотіли відвідати захід.

Віконт Вайнроуз вважав, що мисливські змагання стануть ще однією чудовою нагодою просунути його бізнес-ідею. Ні, такого шансу він впускати не хотів!

Аліса могла лише здогадуватися яких зусиль вартувало батькові, щоб отримати запрошення цьогоріч, коли попит був страшенний. Але вона теж не могла заперечити власну цікавість. Хоча і розуміла, що, мабуть, уникати пліткарок цього літа треба ще завзятіше, враховуючи її танець із містером Інчкольдом. Точно будуть люди, котрі захочуть обсмоктати цю новину, ще й у неї, як безпосередньої учасниці, запитають.

Роботи перед від’їздом було багато що у віконта, що у віконтеси, що у слуг. Та й сама Аліса в той день сумлінно працювала. Але ніяка праця не могла прибрати загальне передсвяткове збудження у маєтку. Таке буває напередодні Нового року, коли навіть дорослі не можуть вгамувати дитячий трепет, а по всьому домі панує метушлива атмосфера. 

 Частково, на думку міс Вайнроуз, це було тому, що за останні кілька днів таки донеслися чутки про її танець з герцогом. Добре, що хоч ніхто про балкон ані слова не згадував. Старання дівчини не були даремні! Звісно, не дуже приємно, коли про тебе перешіптуються тишком-нишком, але це можна пережити. Зрештою, ні вона, ні він не зробили нічого непристойного.