Розділ 11

Аліса завмерла, подумки молячись,  щоб  її обличчя виглядало спокійно, коли все всередині наче обривалося. Кров похолодніла у венах. Дух сперло так, що дівчина дихала через раз. Вона непомітно вчепилася руками в тканину власної сукні.

— Міс Вайнроуз, а я вас якраз шукала і… — баронеса здивована підняла одну брову, дивлячись на герцога, — містере Інчкольде?

Місис Рамстед замовкла, намагаючись зрозуміти, чому ж ці двоє були наодинці. Вона кидала швидкі погляди то на Алісу, то на Дітріха, роблячи певні висновки у своїй голові.

— Місис Рамстед, — почала дівчина, — я лише на хвилину вийшла подихати свіжим повітрям, а герцог так хотів станцювати разом, що запросив мене на танець.

Слова Аліси були шиті білими нитками, але вона благала, щоб мати Елізабет їй повірила. На герцога панянка подивилася не то зі злістю, не то з криком про допомогу.

— На балконі? — у голосі баронеси додалося ще більше здивування з ноткою цікавості. Ще б пак! Герцог не танцював жодного танцю цього вечора.

Дітріх Інчкольд криво посміхнувся, подивився на дівчину своїми очима, у яких, здавалося, побільшало холоду і мовив:

— Так, місис Рамстед, я дійсно дуже сильно хотів потанцювати з міс Вайнроуз. Настільки, що не зміг стримати свого пориву і пішов за нею, — останні слова він промовив з саркастичними нотками, які, а втім, баронеса не вловила, бо була надто вражена.

На відміну від міс Вайнроуз герцог не розгубився і швидко попрямував до неї.

— Леді? — запитав Дітріх, пильно дивлячись на дівчину і простягаючи їй руку.

— Із радістю з вами потанцюю, — відповіла  дівчина із дещо нервовою усмішкою.

Вони поспіхом покинули балкон, залишивши міс Рамстед одну, поки остання не почала запитувати ще більше.

Опинившись у танцювальній залі, герцог, на думку Аліси, ще сильніше стиснув її кінцівку і попрямував у самісінький центр, де стояли й інші пари, що готувалися танцювати. Погляди більшість аристократів були спрямовані на них.

Вони стали одне навпроти одного. Права рука дівчини була у його руці, ліва — на плечі. Герцог стиснув іншою своєю рукою її талію. Заграла музика. Вальс. Дворяни почали танцювати.

Аліса намагалася не думати, що місця, де торкаються їхні тіла з герцогом, навіть через тканину здаються гарячими. За звичкою почала шукати біляву шевелюру Джона Гакслі, але Дітріх Інчкольд моментально її зупинив:

— О ні, міс Вайнроуз, ви не будете шукати очима іншого чоловіка.

Говорив він це пошепки своїм низьким голосом так, що в Аліси від його слів шкіра вкрилася сиротами.

— І чому ж? — запитала міс Вайнроуз, дивлячись герцогу в очі.

— Побережіть мою репутацію. Вчиніть як благопристойна леді.

Його слова боляче зачепили і дівчина вже хотіла відповісти щось дошкульне, але герцог її зупинив:

— Я не договорив, міс Вайнроуз, — владно промовив Дітріх Інчкольд, — ви і так цілий вечір ледь шию не скрутили, шукаючи Джона Гакслі.

— А вас так сильно цікавить моя шия, що ви аж цілий вечір за нею спостерігали? — запитала Аліса, опанувавши себе.

— Ваша шия, міс Вайнроуз, привернула увагу усіх тут присутніх. І раз вже чесність не ваша сильна риса характеру, то, для збереження власної гідності, вам вартує бодай під час одного танцю дивитися лише на свого партнера.

— Хочете сказати, що я брехуха? — злісно запитала Аліса, почервонівши. 

— Ні, це ви так себе назвали, а не я. Я просто констатував словами те, що побачив на власні очі.

 Це ще більше її розізлило. Та що він знає! Якби вона дозволила хоч раз заплямувати свою репутацію, то її соціальне життя  закінчилося б в ту мить!

Аліса спершу помовчала, а тоді холодно промовила:

— Перш ніж розмірковувати про мою гідність і риси характеру, взуйте моє взуття і пройдіть мій шлях.

Музика перестала грати. Пара вклонилась одне одному і розійшлася в різні кінці зали. Аліса попрямувала до Елізабет, розуміючи, що тепер запитання від подруги точно неминучі. На Дітріха Інчкольда вона більше ні разу не глянула. Дивне відчуття, що охопило її тіло, безслідно зникло.

З Джоном Гакслі вона так і не потанцювала того вечора, але це було вже неважливо. Аліса їхала назад додому в кареті, прийнявши рішення. Залишилося лише його повідомити і батькам, і майбутньому чоловікові, і подругам.

Питання від авторки: Чи варто добавляти якісь розділи очима Дітріха? Пишіть свої відповіді в коментарях.