Розділ 5

 Підготовка до чаювання змогла на деякий час витіснити тривожні думки. Алісі просто не вистачало часу, щоб подумати, що їй робити потім, коли вона обере собі жертву партнера, якого бажає. Як їй тоді з ним зблизитись? На побачення в Норійському королівстві запрошує чоловік, а не жінка.

 Ще напередодні прийому, Ліна вимила волосся своєї пані, нанесла на нього маску із місячним пилом, щоб воно було блискучим і шовковистим. Тіло міс Вайнроуз мили, натирали пахучими оліями, масажували. На її обличчя наносили  наносили гелі, маски, втирали трояндову воду, реми і сироватки, щоб тон шкіри був рівним, а лице сяяло свіжістю. Все ж таки до світських заходів норійські леді готувалися відповідально, щоб не постраждала репутація їхніх сімей.

 Чаювання відбувалося теплого погожого дня, коли сонце світить яскраво, а на небі не зустрінеш ні хмаринки. Аліса одягнула свою шовкову блакитну сукню. Волосся їй заплели у високу зачіску. Допомогли надіти сережки із перлів і капелюшок, прикрашений квітами.

 До маєтку графа Бранса Аліса їхала хвилин тридцять каретою. Увесь цей час дівчина дивилася у вікно, спостерігаючи за миловидними вуличками Елруска — найбільшого міста півдня. Обабіч дороги росли каштани, липи, клени. На акуратних вуличках, височіли будинки, аптеки, кондитерські, лікарні і школи.

 Міс Вайнроуз подобалося спостерігати за дітьми, що бігають і дорослими, що поспішають; за доглянутими квітниками біля будинків, фонтанами, парками, викладеною з сірого каменю бруківкою. Здавалось, що в такі моменти, дивлячись на місто, в якому провела усе своє життя, Аліса відчувала спокій та умиротворення.

 Маєток графа Бранса розташувався у престижному районі Елруска. Карета минула чорні ворота, прикрашені металевими візерунками і зупинилася біля великої трьохповерхової будівлі із червоної цегли. Вікна були квадратні, а дах — червоний і плоский.

 Коли Аліса вийшла з карети, то  Інґрет Бранс, як господиня чаювання, особисто її зустріла. Вона була, безперечно, красивою: темно-русе волосся, зелені із веселою іскрою очі, світла шкіра із рум’янцем на щоках, рівний ніс і пухкі губи. Одягнена міс Бранс була в рожеву сукню, що підкреслювала її струнку фігуру.

 Після обміну люб’язностями дівчата пішли в сад, де був накритий стіл на десь персон. Аліса сіла за свій стілець поруч із Ешлі Віктуар, донькою маркіза Віктуар.

 Стіл із клену був застелений  білою скатертиною. На ньому стояла ваза із витонченими рожевувато-кораловими трояндами і сервіз із золотою облямівкою та дрібними пастельними квіточками.

 Коли усі зібралися, а міс Інґрет виголосила невеличку промову, то розпочалося чаювання. Слуги подали чай улун, а до нього винесли профіт ролі з грибами та вершковим сиром, сандвічі з лососем, копченою курочкою, тарталетки із крабовим м’ясом та свіжим огірком. Почалася розмова. Так Аліса дізналася, що графиня Мілдрет народила двох близнюків, маркіз Абрамс зрадив власній дружині, а Крістен Блейк вийшла заміж за наобу — жителя Піранеських островів. На цій новині практично кожна панянка виразила власне співчуття. Дійсно, одружитися з наобі було наче покарання для норійської леді. А справа вся в тому, що наобі — це одна магічна раса, яка проживає закрито. Тай красивими їх не назвеш: високі, худі, бліді (чи то від клімату, чи то від того, що їхні будинки побудовані під землею), з чорним волосся і такими ж темними очима. Вони одружуються лише з своїми істинними парами і відомі своїми дипломатичними навичками: та як вони мають здатність  нейтралізовувати або ж навернути використану магію на її власника, то їх часто залучають до мирних переговорів, коли війни надто довго тривають. А все ж наобі  особливо не люблять молоді незаміжні панянки.

 Барон Брестон програв своє майно в азартні ігри, міс Вуд зрадила власному нареченому із конюхом. Місис Брукс захворіла на якусь тяжку і невиліковну хворобу, тому цього тижня була викликала нотаріуса до свого маєтку. Цікаво: кому ж вона залишить своє майно?

 Аліса слухала новини, не забуваючи пити й їсти, але насолодитися  ні чаєм, ні їжею їй не вдавалося. Від  усіх цих пліток у неї починала боліти голова, та й розмові вона брала участь мляво. Проте треба  було терпіти.

 Подали чай пуер із квітами абрикосу, тарелі із солоними закусками забрали геть. Натомість принесли скони трьох видів: із збитими вершками, заварним кремом  та полуничним джемом.  Доповнили всю картину крампети — невеличкі пористі оладки. Завели розмову про неодружених чоловіків. «Нарешті!» — подумала Аліса, зробивши коток ароматного напою, уважно вслухаючись у почуте.

 Братів Брукс вигнали із магічної академії через їхні постійні витівки. Схоже, що умисний підпал лабораторії став останньою каплею. Як шкода так дурнувато спаскудити собі майбутнє!

 Джон Гакслі повернувся до свого маєтку після довгої хвороби. Він одужав вже тоді, коли усі йому пророкували ранню смерть. Здається, у родини барона Гакслі з’явився новий претендент на успадкування голови роду. До того ж, маркіза Веслі сказала, що містер Джон не лише красивий, а й має досить м’який і поступливий характер. Мовляв, вона сама втигла з ним порозмовляти і переконатися в цьому.

 Віконт Ештон пішов у монастир. Мабуть тепер титул успадкує його кузен Колін Ештон — найбільший красунчик на півдні і страшенний бабій.

 Пітер Іствуд розірвав заручини із Мелісою Йорк. Тому тепер він знову вільний. За офіційною версію він, звісно, ініціатор, але, схоже, першою запропонувала припинити стосунки саме Меліса. Як же інакше пояснити те, що її бачили з бароном Лоренсом у театрі, коли не минуло і трьох тижнів, після розриву?