Розділ 4

  На ранок в Аліси були опухлі і червоні очі. Ліна навіть заставила її тримати примочки із спеціального магічного бальзаму, щоб зняти набряк і почервоніння. На душі в дівчини було кепсько, проте миритися із власною долею їй не хотілося.

 Поснідавши в сімейному колі, міс Вайнроуз сиділа за своїм секретером у кімнаті, яку раніше використовували для навчання. Тепер, коли численні вчителі та репетитори більше не приходили, Аліса використовувала її для написання листів. Кімната була невеликою і виглядала бідною родичкою у порівнянні із іншими покоями. Проте міс Вайнроуз подобалися і дерев’яна підлога, покрита коричневою фарбою, і великі вікна, і квіткові шпалери, і салатові штори, і маленький столик при вході праворуч, на якому завжди стояла ваза із свіжими квітами, і ніжно-рожевий килим, і камін, що розташувався ліворуч від входу, і невеличкі бра із світликом — зачарованим камінням, що слугувало чудовим  і безпечним засобом освітлення. Дівчина дуже любила свій секретер із темного дерева — невеличку шафу з однією верхніми полицями, поділеними на три відсіки для листів (в першому зберігалися непрочитані листи; в другому — прочитані; в третьому — запрошення на різні світські заходи). Секретер мав вбудовану дерев’яну дошку, що слугувала чудовим письмовим столом. На ній зберігалося магічне чорнило, що не розтікалося та ручка, поштова скринька (теж магічний предмет, що  миттєво доставляв листа одержувачу).

 З обох боків дерев’яної дошки теж були розташовані шухляди, по троє з кожного боку.

 Аліса відкрила  другу шухляду праворуч і витягла аркуш паперу кремового відтінку. Тепер, коли сльози були виплакані, до неї повернувся холодний розум. Дівчина стала складати план подальших дій, для уникнення небажаної долі. Всього у неї вийшло виокремити три варіанти:

  Перший передбачав втечу в іншу країну. Зрештою Аліса Вайнроуз — аристократка з якісною освітою. Можна було влаштуватися гувернанткою в якусь багату сім’ю. Однак дівчина не знала куди саме їй тікати. Норійське королівство межувало із Республікою Сехелі, Лоренцією та Авалонською імперією на заході, Пустинським лісом — на півночі, королівством Венгел і державою Динарією — на сході та островом Меридія —  на півдні.

  У  Республіці Сехелі живуть гноми. З одного боку там і жінки, і чоловіки працювали могли працювати і навчатися на кого хочуть. Одруження і народження дітей  теж не вважалися обов’язковими у їхньому соціумі, а з іншого — Аліса не знала мови, на які жителі республіки розмовляють, виділялася від них зовнішністю і походила із країни, де існує монархія. Останнє панянці здавалося найбільшим мінус, адже державою там керував товариш Ігнатус — вождь, що переміг у Трудовій революції за класову рівність. Ні, туди міс Вайнроуз не поїде. Не вистачало ще, щоб її визнали шпигункою і відправили на виправні роботи.

 У королівстві Лоренція жили перевертні, а до жінки правила були ще більш суворими, ніж в Норійському королівстві. Навіть уявивши, що дівчина туди поїде, то у неї будуть труднощі в орендуванні житла без старшого брата, батька або чоловіка. Та й на роботу потрібний дозвіл родича чоловічої статі. Ні, Лоренція їй точно не підходить!

   В Авалонській імперії жили різні раси. Тут Алісі вдалося би легко загубитися і авалонську мову вона знає. Правда про навчання в університеті прийшлося би забути, бо воно дороге, а брати тишком-нишком батьківські гроші не хотілося.

   Дівчина взяла і написала навпроти варіанту про втечу своїм акуратним почерком Авалонська імперія, і обвела написане.

  Пустинський ліс дівчина взагалі не розглядала як можливий притулок. Кажуть, що приблизно років 500 тому там жили авари — плем’я, що мало виняткові магічні здібності. Його представники були високими із перламутровою шкірою, бірюзовим волоссям та білими, практично прозорими очима. Вони могли передбачати майбутнє. Проте одного дня авари зникли, а у лісі тепер живуть монстри і панує вічна зима.

  У королівстві Венгел живуть відьми. Вони не дуже люблять людей, проте все ж у них можуть жити різні раси. Жінки у цій державі можуть працювати і вільно навчатися, заміжжя є необов’язковим.

  Аліса знову взяла ручку до рук і написала на аркуші паперу Королівство Венгел. Обвела написане.

 Більшість жителів Динарії є нішіорі — магічні істоти, що носять плащі та маски на обличчі, контактують і переправляють до потойбічного світу мертвих. Там можна зустріти і людей, проте усі вони присягнули на вірність богині смерті Айші. Ні, туди дівчині не хочеться їхати у ролі  туристки, про постійне проживання і мова не йде!

 На острові Меридія живуть русалки. Вони відомі своєю волелюбністю, тому представники жіночої статі можуть і вільно навчатися, і працювати на будь-яких посадах, і вступати у полігамні шлюби. Проте, щоб туди попасти потрібно мати запрошення-перепустку від родички чи подруги. В Аліси там не було нікого із знайомих.

 Інші держави, що розташовані значно дальше від Норійського королівства дівчина навіть не розглядала, оскільки більшість з них було повністю закриті від людей. Попасти можна було лише на Піранеські острови, та й то, якщо ти істинна пара  жителя цих островів.

 Міс Вайнроуз зітхнула. Навіть якщо їй вдасться втекти, то чи зможе вона жити сама без батьків і прислуги. Чи не обкрадуть її в дорозі вона не втрапить в халепу? Мабуть, важко житиметься без її любих подруг — Елізабет Рамстед, доньки барона та Тіани Лаґерльоф, доньки маркіза. Звісно, що можна переписуватися, але чи вдасться дівчині відмовитися від особистих зустрічей, якщо усі вищезгадані леді дружать із раннього дитинства.