14 глава. Софія

Я думала, що посивію поки чекатиму Марка. Все відбувалося, ніби в тумані. А цей партизан взагалі вирішив добити мене своїм мовчанням. Досі невпевнена чи він не примарився мені.

Пройшовши реєстрацію, я не відразу помітила, що наш рейс не в Україну. 

- Марк, що відбувається?

Видно було як він втомився, але відчепитися я теж не могла.

- Мишко, так треба.

Єдиним же моїм бажанням було поскоріше покинути Швецію, якось не вірилося, що батько так просто відступив від своїх намірів. І що такого міг сказати йому Марк? 

Уже в літаку я дозволила собі трохи задрімати, безцеремонно вмостившись на плечі у хлопця. А він не особливо то і заперечував.

Страшно було усвідомлювати, але я повністю довіряла Марку. Не залишалося сумнівів, що він може якось  мені зашкодити. Яка взагалі нормальна людина поїхала б визволяти майже незнайому дівчину в іншу країну? Та й не зрозуміло, як він дізнався, хоча, можливо, Тата посприяла.

Венеція.

Ми заселилися в готель і відразу ж відрубились. 

Ранок починався ліниво, ми поснідали та насолодилися можливістю просто розслабитися. Останній мій тиждень був мало не найгіршим за все життя  і я навіть не перебільшую, на жаль.

Але як не відтягуй, серйозна розмова була невідворотня.

- Ти ж розумієш, що у мене є купа запитань?

Марк не дуже то охоче відізвався на мій голос.

- Я не упевнений, що дам відповідь на кожне.

Свинтус.

- Це ми ще побачимо,

Приємно бачити здивування на його обличчі, хоча може мені просто подобається його лице. 

Ой. Не про те думаєш, Софо.

- Де зараз Проня?

Марк в ступорі - безцінна картина.

- У мами. 

Ну уже добре.

- Чому ми прилетіли в Італію?

Тільки не кажи, що в цілях безпеки.

- Наступне питання.

Мороз пройшовся по шкірі.

- Що ти сказав батьку?

- Правду.

- Конкретніше.

- Чисту правду

Він починав мене виводити з себе.

- Я маю право знати.

На мить Марк задумався, мабуть, яку саме частину істини все-таки доцільно відкрити, щоб не нашкодити моїй психіці. Ненавиджу, коли мене вважають слабкою та неспроможною тримати удар.

- Розумієш, твій батько володіє великим підприємством і не завжди справи йдуть однаково добре. Навіть малознайомій людині стає ясним, що ваш з Густавом шлюб є засобом закріплення робочих зв`язків. А я просто пояснив Олегу Віталійовичу, що існують інші більш вигідні альтернативи, тому недоцільно ставити хрест на особистому житті доньки тим паче, якщо вона вже перебуває у стосунках.

Здавалось мені, що це все маячня. 

- І ти хочеш, щоб я повірила? Ти мене взагалі за сліпого кошеня тримаєш, так? І не перебуваю я ні в яких стосунках ні з ким.

- Я висунув серйозні звинувачення твоєму таткові на підставі незаконності ведення деяких аспектів його бізнесу.

- Що ти маєш на увазі?

- Інформація конфеденційна, я не маю права її розголошувати.

- Що ти взагалі міг такого знайти?

- Наприклад, те, що ти маєш молодшого брата по батьківській лінії.

Несподівано.

- Я цього не знала.

- Хлопчику чотири роки, звуть Максом. Він носить прізвище матері, живе теж з нею. Твій батько його не визнав, не зважаючи на позитивний генетичний тест.

Це було неприємно чути, хоча навряд мій татко міг би дати хоч частинку своєї любові хлопчику.

- А щодо деталей його махінацій, то як працівник слідчих органів, я не можу розповісти, поки справа не рушить з мертвого місця.

- Все дуже серйозно?

- Я розрулю.

Не сумніваюсь.

- А з приводу стосунків, то безглуздо заперечувати, що у тебе нема до мене ніяких почуттів.

Я ніколи не буду готова до обговорення таких речей, тому опускаю голову, що зіскочити з теми.

- Навіть не думай.

Чи він читає мої думки?

- Я все ще вважаю, що дружба є підвалиною міцних відносин.

Бла-бла-бла. І він теж це розуміє. Марк підсовується ближче.

- Можеш тішитися цим, якщо тобі легше. Але ми обидва знаємо, що між нами дещо більше ніж просто дружба.

Його подих обпалює моє обличчя. Бути таким спокусливим - це незаконно.

- Маю право.

Він гортанно сміється. Не вже я це сказала вголос? От дурепа.

- Я..я..

Хлопець, не поспішаючи, проводить рукою по моїх вилицях, викликаючи мурахи.

-Ти бентежиш мене.

- Уже краще, продовжуй.

Надто хитро, я не маю бажання першою відкриватися. Але його присутність надто пагубно впливає 

- Марк..

- Мм

- Ти подобаєшся мені?

- І все?

- Я хочу ризикнути з тобою.

На мить в мене вперіщуються його розпалені жаром очі.

- Ти впевнена?

Я це зрозуміла, ще тоді, коли ми так і не змогли потрапити на тренування по волейболу. 

Але до мене все доходить, як до жирафа.

***

Сьогодні я дійсно відчула себе по-справжньому щасливою та страшно зізнатися навіть коханою.