10.1

Ну і що мені тепер робити, залишити квартиру Марка поки не варіант.

Я не вирішила нічого кращого, ніж трохи ще відпочити. Невідомо, коли прийде хлопець та і я не в тому стані, щоб завтра йти на заняття. 

Мда... Коли моє життя перетворилося на мексиканський серіал?

Розбудив мене шорох у коридорі. Я виглянула і побачила, як Марк з грацією п`яного страуса намагається стягнути з себе кросівки. Цікава картина.

Не хотілося, звичайно, його відволікати від такого важливого завдання, але мені пора звалювати.

- Марк..

- Ти!?

Юнак підняв на мене затуманений погляд, струснув головою, ніби спробував прогнати мій образ. Але я була не примарою, на жаль.

- Я, мабуть, піду..

- Так рано?

Годинник показував другу ночі. Добре я відключилась так.

- На тобі моя футболка.

Капітан очевидність. Не треба було б провокувати нетверезу людину. Хто знає, чим це може для мене обернутись. 

- У мене кіт удома голодний..

- Стояти.

Марк схопив мене за руку і якось дуже хутко опинився поруч. Чесно, все це мене лякало.

- Боїшся. Неприємно? А вчора ти не думала про наслідки?

- Марк, ти не в собі.

- А ти не провокуй.

Я відчула, як він притиснув мене до себе максимально близько, було чутно парфум у перемішку з алкоголем. Нотки хвої паморочили голову.

- Як ти можеш бути такою? Зводити з розуму..

Він шепотів ці слова кудись мені у шию, посилаючи мурахи по всьому тілу. Якби Марк не тримав, я певно вже розтіклась у калюжку на підлозі..

- Не хочу тебе бачити.

Він злився, але стискував міцніше.

- Ти змушуєш забувати про всі принципи.

Коли Марк почав прокладати доріжку з поцілунків куди вниз до ключиць. Я зрозуміла, що настав час увімкнути мозок, щоб не наробити дурниць.

Що є сили відштовхнула хлопця. 

- Зовсім не хочеш мене? 

Якось у нього це сумно вийшло, але жаліти хлопця було б не кращою ідеєю.

- Сокіл, що ти ховаєш за своєю бронью? Така тиха, слово не витягнеш, а скільки вогню в очах. Дах зносить.

У нього в жилах тече алкоголь, не забувайся.

- Я забороняю тобі гуляти з тим хлопцем. Соня, ти навіть не розумієш до чого призводять знайомства з такими людьми. Може я для тебе і не достойна компанія, але просто послухайся.

Він говорив це з таким сумом, що я не могла залишитися байдужою.

- Тобі пора відпочити.

Марк якось пошатнувся.

 Тільки не впади. 

Я ж не зможу дотягнути його тушку до дивану. 

Хлопець направився в кімнату.

Слава Богу.

- Посиди зі мною. Обіцяю, більше не буду зазіхати на твою честь сьогодні.

Останню фразу я проігнорувала, але і відмовити йому не змогла. У цей момент Марк видавався таким беззахисним.

- Лягай, я постережу твій сон.

Останні слова промовила так тихо, що сама навіть до кінця не розуміла чи вголос.