9 глава

Після зустрічі з менеджером, всі деталі були обговорені. Протягом всього подальшого тижня я ходила, ніби сонна муха, не звертаючи уваги ні на кого, оскільки мої думки крутилися біля наближаючого виступу.

Всі шляхи до відступу були перекриті, а це означало, що скоро на небі засяє ще одна вокальна зірочка. Якби ж..

Варто сказати, що життя потроху скидало оберти. Марк більше не проявляв активності, а лише коли ми зустрічалися поглядами у натовпі студентів, хлопець коротко кивав головою, ніби давній знайомій. Я приймала таку поведінку, хоча підсвідомо розуміла, що сумую. 

Мій виступ мав відбутися в суботу ввечері, тому напередодні в п`ятницю я вирішила себе не грузити зайвими справами для того, щоб гарно виспатися. Ну знаєте, коли я навіть надивлюсь фільмів на ніч, то потім ще півтори години кручусь у ліжку від безсоння.

Мені снилося, що в домі розгорілася пожежа. Під звук сирен я відчайдушно намагалася врятувати свою собаку, яка до слова постійно то зникала, то знову з`являлася в полі зору. Від цього факту серце зковував страх. Пес був мені не просто домашнім улюбленцем, він мій єдиний друг. 

Звук сирени ставав все гучнішим і гучнішим, ніби я чула його в реальності. Від такого напруження я прокинулась. Мої двері знову хтось намагався вибити. 

Ну якщо це знову Марк вирішив витягнути мене на пробіжку, я йому задам.

3.54

Якось навіть для нього ранувато. Стало не по собі.

Коли я все-таки наважилась перевірити прибульця, то виявила на порозі заплакану Тату, яка намагалася приховати почервонілу щоку. Без зайвих слів вона протиснулась всередину.

- Хочеш чогось випити? - поцікавилась я.

- Залений чай з молоком, якщо така твоя ласка.

 Поморщилась від цього вибору, але сперечатись не стала.

- Я наберу тобі теплу ванну, поки грітиту чай.

Тата хотіла вже була запротестувати, але я їй не дала шансу оговтатись. Дівчила понурила голову і пішла слідом.

Поки Наталя приходила в себе, я швиденько готувала її улюблені тости з арахісовою пастою. Чесно, мені не подобалося солодке, але заради подруги у цьому домі завжди щось було. Зараз це найменше, що я можу зробити для дівчини.

Через півгодини я почала суттєво нервувати. Тата не виходила.

Я постукала.

- Ти як?

- Зараз прийду.

За кілька хвилин показалася бліда мордочка дівчини.

- Трапеза чекає на Вас, міледі.

Я завжди її так називала, коли подавала чай з молоком.

- Шматок в горло не лізе. 

Я чекала, не задавала питань, тим самим дозволяла їй самій окреслити кордони дозволеного.

- Стало зовсім погано вдома. Я ніколи тобі не розказувала, але у мене не все гаразд. Сьогодні був зрив. 

Дівчина ніяк не могла зібратися з духом, щоб продовжити. ЇЇ руки тремтіли, я розуміла, що до цього Тата ні з ким не ділилася. 

- Мій батьки розлучилися, коли мені було тринадцять. Тато покохав іншу жінку. Він чесно зізнався. Більше не хотів жити в імітації щасливої сім`ї. А для нас з братом все було в за правду. Мама тяжко пререживала розрив. Звинувачувала мене і Ромашку, казала, що ми зробили її потворною, а через це батько нас і кинув. З часом вона стала поводитися зовсім неадекватно. Приступи депресії змінювалися маніакальними типами. Психітри записали до картки діагноз біполярно афективного розладу. Сьогодні був стан чергового психозу. Мама не дуже-то легко піддається терапії. Вона ж уважає, що ми просто хочемо її зжити зо світу. Я не хотіла турбувати Ромашку, у нього зараз важкий період у відносинах. Ти не будеш проти якщо я сьогодні залишусь?

- Ніяких питань.Скажи, мама вигнала тебе з дому?

- Я живу окремо, просто мені хотілося відчути, що я не сама. Вибач, ти, мабуть, з ніг вже валишся. Котра година?

- Саме час трохи відпочити. Застелю тобі на софі.

Я дочекалася, коли Тата засне і тільки тоді дозвола собі теж забутися неспокійним сном.