8.3

Пробудження давалося дуже тяжко, впринципі як і завжди, але на мене чекало навчання. Після вчорашніх подій я довго не могла прийти в себе. Життя кинуло мені виклик і я вирішила його прийняти. Досить уже бути забитою мишкою.

Наважуюсь на підбори, а для мене це великий крок. І нехай буду, наче слон у посудній лавці. Змін потребує серце. 

Наближаюсь до аудиторії і вже бачу, як Тата показує великі пальці вгору. Посмішка осяює моє обличчя. Все роблю правильно.

Відчуваю, як пильний погляд розпалює плечі. Знаю, кому він належить, але не обертаюсь. 

Може, я і стала більш прихильна до Марка, але ще точно не вирішила як треба з ним поводитися. А  мені не хотілося б давати нікому марних надій чи приймати його правила гри. Я ще морально не готова.

Час покаже.

- У тебе очі випромінюють світло.

- Я вирішила зустрітися з менеджером та погодитися заспівати.

- Навіть не сумнівалася, що ти приймеш правильне рішення. Підемо  разом, а то тебе ще надурять.

- Я справляю враження недалекої людини?

- Скоріше дівчинки в рожевих окулярах, але я знаю чиїх рук то справа.

Нічого зараз не зрозуміла.

- Про що ти говориш?

- Не про що, а про кого. У тебе як у Гаррі з`явився вірний патронус.

Теж мені потероман.

- Переклади, будь ласка.

- Ну це ти у нас перекладач, а я просто бачу як на тебе Розумієнко реагує і навпаки.

- Я не давала приводу.

- Угу.

От коли ця дівчина щось для себе вирішить, то її не переконати. Я вже бачу, як вона у себе в голові розпланувала наше весілля. Фантазерка та й годі.