6.3

Найбільший мій ворог по життю - це невпевненість у власних силах. От і тепер, коли я розв`язувала завдання, то думала якби виконати правильно, по суті я просто намагалась у себе в голові спрогнозувати та передбачити реакцію Марка на мої варіанти. Я хотіла, щоб він думав про мене добре. Я завжди хотіла, щоб люди мене любили і поважали. Підсвідомо це змушувало йти на різні кроки, щоб всього-на-всього комусь сподобатись. Так, це жалюгідно.

Я не могла наважитись відволікти хлопця від роботи, але одночасно не хотіла сидіти тут весь вечір, то вирішила почекати, коли йому набридне і він сам підніме голову.

Дурна ідея. Але я прийнялась розглядати Марка. Він зосереджено щось друкував на лептопі, повністю занурившись в свою роботу. Під його очима залягли ледь помітні тіні, а в куточках виднілися   тоненькі  мімічних зморшки. Насправді, хлопець виглядав втомленим. Розкуйовджене волосся, легка небритість - все це вказувало на те, що життя у юнака проходило не так гладко, як певно хотілося б.

- Я непрозорий.

Знітилась, опустивши очі. Попалась.

- Якщо ти закінчила, то можна перевірити.

Марк підвівся та присунувся ближче, порушуючи мій особистий простір. Хлопець швидко переглянув мою писанину та здивовано підвів догори брови.

- Навіщо тобі репетитор, коли тут нема жодної помилки?

- Справді?

Чесно кажучи, була вражена, я завжди помиляюсь. Інколи від незнання, а коли й просто від неуважності. Ледь стримую себе, щоб не розтягнутися в задоволеній посмішці.

- То може твоя проблема зовсім не в історії?

Хлопець почав неквапно насуватися.

- Кого ти видиш за носа, мишко?

Він був так близько, що я бачила крихітні цяточки в його очах та відчувала жар тіла.

Серце тріпотілося десь в горлі, зіниці неприродньо розширились. Було відчуття, що мене випробовують.

- Досить.

І як не дивно все скінчилося, Марк відійшов на достатню дистанцію. І поглянув на мене якось по-новому, ніби з повагаю чи що.

- Обговоримо умови нашого договору, -сухим тоном почав Марк, - свою умову я виконав.

Я вже була хотіла заперечити, але мені не дали слова.

- Мишко, якщо ти боїшся говорити, то це не означає, що у тебе проблеми з історією, скоріше з самооцінкою. Але зараз річ не про це. Я поговорю з викладачем, тебе топить не будуть. Не думай, що я такий добрий і мені хочеться брати тебе під свій патронат. Послуга за послугу. Із наступного дня розпочинаються наші тренування, і у твоїх інтересах виконувати все добре. 

- Я не можу виконувати все ідеально, у мене дефект ходи.

- Я не обмовився і словом про ідеал, твоя задача мене слухатися.

- Так, кеп.

- А тепер час вийшов, напишу, коли ти знадобишся.

Мене вигнали. Хоча я й просиділа у Марка дві години, це не відміняє того, що він хамлюга. Проте двічі повторювати не знадобилося, я швиденько зібрала свої речі і покинула помешкання. 

У дворі знову побачила ту саму бабусю, яка попереджала триматися подалі від Марка. Якби ж це тільки було в моїх силах.