6.2

По мірі приближення до місця призначення, мене починав охоплювати страх. Якось запізно я допетрила, що йду в логово звіра і навіть не знаю номера квартири. Ну і що тепер робити? 

Просто напиши йому. Не можу.

На щастя, із під`їзду вийшла якась бабуся і це був мій шанс. Був би, якщо язик не прилип намертво до піднебіння. 

Давай, зроби вже це і досить мучитися.

- Вибачте, Ви не могли підказати у якій квартирі живе Марк..

На секунду я задумалась і жахнулася. Мені ж невідомо навіть його прізвище. Ну все зараз ця  дама подумає, що перед нею божевільна.

- Розумієнко?

- Так-так, ми навчаємось разом.

Чесно, я поняття не мала чи це та людина, яка мені потрібна. Але краще ніж нічого.

- Тобі на третій поверх, квартира 32. І будь з ним пообережніше.

- Дякую, гарного Вам дня.

Я швидко направилась в правильну сторону, доки не передумала і мені не дали ще нових настанов. 

Стою напроти двері і не можу наважитися натиснути дзвінок. А якщо це взагалі не та квартира? На годиннику 16.58.

Вперед, Софіє.

Тисну. Ніхто не відкриває. Чекаю кілька хвилин. Тисну ще раз. Дарма я тут стовбичу. Остання спроба. Та хай йому грець!

- Мабуть, дома нікого нема.

Застигаю в німому здивуванні. На мене уважно дивиться Марк, а потім проходить вперед до квартири поряд.

Як я могла не почути його кроки. Він же зовсім немаленький.

- Ну то ти ідеш, чи може почекаєш мого сусіда. Він, до речі, після нічного чергування, тому навряд у доброму гуморі.

Слова хлопця виводять із заціпеннія, і я неквапно плетусь до його помешкання.

Не знаю живе хлопець сам чи ні, але в квартирі чисто і навіть затишно, немає відчуття запустіння.

- Сокіл, якщо ти будеш займати весь мій час, то мені прийдеться відмовитися від інших задоволень. А це знаєш, така собі альтернатива.

Мені було дуже не зручно, що я звалилась йому на голову.

- Проходь у кімнату.

Його помешкання чимось нагадувало моє. Не дуже велике, але достатньо простору для зручного існування. Єдине, що тут були якісь спортивні нагороди і велика книжкова шафа. Я ж у своєму пристанищі не зберігала паперових надбань світової літератури. Мені було лячно ретельно розглядати кімнату, оскільки це особистий простір Марка, і було б нечесним його порушувати.

- Для початку я б хотів дізнатися твої слабкі сторони.

По-моєму, я взагалі одна слабка сторона.

- Розумієш, історія вцілому і є моєю прогалиною.

- Сокіл, це неконкретно. Гаразд, я чомусь і думав, що буде непросто, - якось ніби сам собі вимовив юнак.

- Ось, виконай завдання, щоб стало хоч трохи ясніше, куди рухатись далі.

Він вручив мені листок, який трохи нагадував тестовий варіант ЗНО, а сам взяв ноутбук і заглибився в роботу.