5.1

Я лазила на просторах світової павутини у пошуках пісні, щоб записати новий кавер, бо давно не оновлювала соціальні мережі. По правді сказати, не знаю навіщо мені це було потрібно, але, можливо, так я боролася з сором`язливістю та нагадувала світу про своє існування. 

Мене відволікло вхідне повідомлення. Невже він все-таки...

Андрій??

Я ледь з стула не звалилась від здивування. Значить згадав.

- Привіт. Як ти? Вибач, що довго не писав. Я постійно думаю про наші зустрічі, дуже сумую.

Бла-бла-бла. Якби він це сказав мені на декілька місяцяв раніше, то я може б і повелась. Але надто ця людина згубно на мене впливає. 

Може взаглі йому не відписувати, а що? Він мені теж ніколи відразу не відповідав. Проте я не хочу цих безглуздих ігор.

- Привіт. Все добре.

Може, якщо не проявляти зацікавленості, то йому набридне?

- Слухай, я зараз в Києві, то може ми могли б зустрітися? Прям як раніше.

Я дуже добре пам`ятала наші прогулянки, як він вчив мене трохи грати на барабанах. Ми навіть разом святкували наші дні народження. Насправді, Андрій був хорошим відкритим хлопцем, просто я через певні обставини собі багато чого напридумувала. А от тепер поняття не маю, що йому відписати.

- Ми з подругою збираємося вигуляти її собаку ввечері, якщо хочеш, то можеш приєднатися.

- Супер, пізніше напишу і обговоримо час)

Залишилася дрібниця, сказати Таті. Сподіваюсь, вона не буде сваритися, коли дізнається, які саме відносини нас пов`язують.