4.2

Варто сказати, що Тата передзвонила і відмінила нашу зустріч через якісь не відкладні справи. Чесно, це мені нагадало історію з Андрієм, коли мене запрошували, а потім зливались. Проте я не збиралась засмучуватись. Просто збіг обставин. Разом з тим мені було чим занятися. 

Я напевно одна з найскучніших людей на цій планеті, але мені так подобається в`язати під час прослуховування аудіокниг. Тому сьогодні я вирішила не відмовляти собі в такому задоволенні. Зараз  обираю "Квіти для Елджернона" Деніел Кіз і паралельно створюю теплу ковдру з бізнобарвних клаптиків.

День просто сьогодні був такий насичений, тепер треба хоч трохи розслабитися, аж голова обертом йде. На думку спадають  сутички з Марком.  Він мені  не сподобався. Хоча по суті, цей хлопець навіть голоса не підвищив, але всеодно я почуваюсь якось принижено. Треба навчитись відстоювати себе, урешті-решт я й справді не маленька дівчинка. Єдине, що радує за всіма подіями кождного разу не згадала про Андрія, а це дійсно для мене великий прогрес.

Стоп. 

Я ж зовсім забула спитати у Тати як мій виступ, от уж дурепа. Напевно, все так погано, що вони з Маргаритою вирішили мене не засмучувати. Дійсно, навдачі завжди підкошували мою і так хитку віру у власні сили. Так, закінчуєм з цією безглуздою рефлексією. Завтра дізнаюсь, а тепер треба хоч трохи поспати, я ж хотіла налагодити режим. 

...

Автівка їхала на шаленій швидкості.

- Тобі подобається, сонечко?

Я дивилась на маму та широко посміхалась.

- Тато буде сваритись, що ми ганяємо)

Без тіні розкаяння заявляю.

- А хто йому розкаже?

Я любила наші сімейні гонки, це було весело і я знала, що мама завжди все контролює. Раптом вона зблідла і почала викручувати кудись вліво. Що відбувається??

А потім темнота.

...

Я знову прокинулась в холодному поту.