4.1

Коли я вискочила з актовогового залу, мене вже чекала Тата. Але я була надто розлючена для задушевних розмов і пройшла повз неї, проте швидко ходити у мене не виходило в силу свого недугу, тому руда мене наздогнала.

- Ей не ображайся.

- Як ти могла мене залишити з тим монстром на одинці?- мало не кричала я.

- Ну ти слова то підбирай, Марк- лапочка. Він ще жодній дівчині не зробив нічого такого, про щоб вона сама не попросила.

Останні слова я проігнорувала.

- Софо, цей хлопець дійсно не представляв ніякої загрози для тебе.

- Тоді чому ти втекла? Га? Мовчиш...правильно краще тобі мене не гнівити.

- Так досить вже, я тобі скажу чому.

Тата хитро оглянулась навкруги і підсунулась ближе.

- Між вами іскри летіли, і я не хотіла заважати.

Чи вона здуріла? 

- Не було такого, я вже двічі сьогодні опинилася з ним ніс до носу, а жодного разу не помітила зацікавленості.

- Чекай, то ти запізнилась теж через Марка?

 Я потупилась.. 

- Цікаво.

- Нічого цікавого, його дівчина мало не збила мене з ніг, а потім розказала, яка я приємна особистість.

Не знаю через що, але Тата почала нестримно сміятися.

- Фух, аж щоки заболіли. Не бери в голову, Інна трохи скажена. 

- Звідки ти взагалі тут всіх знаєш?

- Ну у мене ж блат. Потім якось розповім) Гаразд, може б я пригостила тебе чашкою смачного какао і наша дружба знову була такою ж міцною? Як ти на це дивишся?

- Терпіти не можу какао.

- Ну тоді суші?

- Маніпулятор, подзвони мені по обіді, бо я все ще дуюсь.

- Ти така смішна і ще одне,- Тата знову присунулась ближче і мало не у вухо зашепотіла

- У нього нема дівчини.

Задоволена своєю виходкою, Наталя побігла геть. А я стояла і не знала, що робити з цією інформацією.