2 глава

Коли я повернулася додому мене ніхто по суті навіть не чекав. Батько облаштував головний офіс в Швеції, а інших родичів не було, що вже казати про друзів. Але у мене була музика та Інтернет, і одним самотнім вечором я все-таки наважилася записати простенький кавер та викласти його в інстаграм. Не можу сказати, що ця публікація викликала фурор, але дехто навіть залишав позитивні коментарі. Один з них і належав хлопцеві, в якого я по недосвідченості закохалася. Сталося це якось зовсім не вимушено. Під останнім постом він написав, що я зовсім не попадаю в тональность, коли співаю. Мій голос та гітара звучали окремо, а то я скажу вам недобре. Слово за слово, і Андрій запропонував зустрітися, щоб показати мені якісь гітарні фішки, тоді я ще не знала до чого все призведе. Звичайно, я дуже хвилювалася, коли побачила хлопця вживу, але під час розмови навіть не помітила як збігло декілька годин. Повірте, ми майже і не обговорювали музику, а якось плавно перейшли до чогось іншого. Він мене вразив, бо це, мабуть, єдиний юнак, який міг підтримати будь-яку тему та одночасно слухати і чути свого співрозмовника. Я знала, що  його теж зачепила, з тих пір ми не раз проводили час в компанії один одного, і як наслідок я дуже прив'язалася до нього. Але ця ідилія тривала не довго, врешті-решт Андрій сприймав мене лише як сестру чи просто друга, не те щоб я була готова до чогось більшого, але безумовно мені хотілося його уваги.