Розділ 4

Ідучи напівосвітленими вулицями Звягеля, я звірявся з  Гугл Картою, в якій проклав маршрут від готелю "Лев" до Площі Лесі Українки. Приємний жіночий голос нагадував мені, де треба повернути, і скільки метрів ще лишилося до місця призначення. Дуже зручна штука в незнайомому місті. Скинувши на телефонну панянку клопоти про дорогу, я йшов і думав про своє.

Цього разу справа була досить заплутана. Детально ознайомившись із документами з теки, яку дав мені шеф, я ще в автобусі придумував і все крутив у голові версії, які б пояснювали те, що відбувалось у Звягелі.  

Виходило погано. Зараз я знову спробував розкласти все по поличках.

Перше. У Случі за останній тиждень знаходять трьох потопельників. Це люди, які, судячи зі слідів, самі кинулись у воду. Кожен з них прийшов до річки у справі (двоє - ловити рибу, а ще один - зустрітися з другом-рибалкою), і всі добровільно зайшли в воду і потонули. Один з рибалок, кажуть, ще й побігав по кризі, наче танцюючи якийсь танець, а потім шугнув у воду, це бачили (правда, здалеку) його колеги. На Случі зараз лежить крига, і треба забігти аж до середини ріки, де вона тонка. Я зітхнув. Є в мене одна версія, дуже невтішна. Не подобається мені це. Завтра піду на Случ.

Друге. В руїнах старого замку, який звягельські агенти періодично перевіряють, відчувається підозріла паранормальна активність. А ще на днях сторож, який наглядає за парком і фортецею пережив напад великого собаки. Клянеться, що це був справжній здоровенний лев. Все це можна було б списати на бродячих собак та пляшечку міцного напою або на розвинену фантазію сторожа, але з подібною заявою до поліції звернувся також працівник Краєзнавчого музею.  Чоловік стверджує, що великий лев переслідував його на вулиці Соборності, коли він повертався з роботи додому. Правда, не нападав, а "тихо рикав і крався попід стінами будинків, у тінях". Зрозуміло, що перевірка нічого не дала.  Все списали на високу емоційність працівника музею, який сплутав великого собаку з левом.

Ну-ну. Знову лев. У місті немає зоопарку, принаймні з левами. І цирку катма. Дивно.

І третє. Біля пам'ятника Лесі бачили привида. Четверо людей у різний час спостерігали щось подібне до мерехтливого сяючого силуету жінки. Може, таких свідків було й більше, але тільки четверо повідомили про це. Один чоловік звернувся до поліцейських, які патрулювали у передсвяткові дні біля ялинки. Заздрю його витримці й спокою! А ще троє написали про це у соцмережах у скептичних дописах. Зараз люди в нас дуже раціональні, як не крути. Один навіть виклав фотографію пам'ятника Лесі Українці, де біля підніжжя було зафіксовано якусь розпливчасту світлу пляму. З нього посміялися, та й на цьому історія наче заглохла. Звягельські агенти ретельно опитали свідків і зробили висновок: привид справді був. На це вказують всі типові ознаки, - зниження температури в радіусі перебування привида (всі скаржилися на різкий протяг і холод), зміна емоційного стану (людям ставало страшно, незатишно, дискомфортно, сумно ("Мені аж сльози на очі навернулися", - згадувала одна дівчина). Ну, і всі чули дивні звуки. На площі у передсвяткові дні завжди гамірно, багато людей роблять фото біля пам'ятника, різних звуків предостатньо. Але звуки, які чули всі опитані, відрізнялися від звичних: шипіння, плач, вищання, голосіння, шепіт - так описували їх свідки.

Щось забагато подій для такого маленького містечка! Я зітхнув. І все перед Різдвом. Коли на вулицях багато людей, тоді навколо, відповідно, багато емоцій і переживань, які підгодовують істот, що в народі називають нечистою силою. Завжди перед великими святами відбувається активізація нечистої сили. І хоч вона у нас і приручена, підконтрольна, але іноді бувають зриви, непередбачувані ситуації чи події. В такий час наші служби працюють у посиленому режимі. Досі у Звягелі все було під контролем, але цього року щось пішло не так.

Я припустив, що кілька подій наклалися одна на одну. І зараз хотів перевірити одне зі своїх припущень, крокуючи до пам'ятника Лесі.