33

— Та не ламайся, вишенько, ми ж просто хочемо познайомитися! — Вадим уже зовсім втратив береги й нахабно простягнув руку, хапаючи мене за талію.

Другий підхопив і гидко хихикнув, перекриваючи мені єдиний шлях до втечі.

Усередині мене все закипіло.

Кішки-матері, як же мені хотілося прямо зараз роздерти їм фізіономії! Але я з усіх сил тримала свого внутрішнього звіра на засуві. У людській подобі проти двох кремезних п'яних мужиків я була об'єктивно слабшою, а випускати пазурі й показувати свою сутність серед натовпу звичайних людей — це абсолютна катастрофа і табу!

Пантера всередині мене загрозливо випустила кігті, і я вже, все-таки зібралася порушити правила, і виписати цьому «Вадиму» прямий лобовий удар пазурями, як раптом із темряви пролунав знайомий, льодяний і надзвичайно небезпечний голос:

— Руки прибрав. Поки я їх тобі не зламав.

Нахаби навіть роти не встигли розкрити. У наступну секунду повітря розітнув свист, і Орхан із залізною грацією справжнього хижака вклинився між нами.

Один потужний поштовх у груди — і Вадим відлетів кудись у кущі троянд, мов мішок із картоплею! Другому Орхан просто закрутив руку за спину так, що той аж визвірився від болю й гепнувся на коліна.

— Вимітайтеся звідси. Обидва. Швидко, — хрипко процідив Орхан, і в його очах спалахнув такий дикий, потойбічний вогонь, що п'яних дурників моментом протверезило. Вони накивали п'ятами так, ніби за ними сам диявол гнався.

Орхан важко дихав, його м'язи під майкою були натягнуті, як струни. Він повернувся до мене, скануючи поглядом, чи я ціла, і жорстко відрізав:

— Усе. Я забираю тебе звідси.

І саме в цей епічний момент із-за рогу будинку виплив веселий Стас. У руках у нього два барвисті коктейлі з парасольками, на обличчі — посмішка на всі тридцять два:

— О, Ксю, а ось і напої! Знайшов найсмачніші... — Він раптом зупинився, переводячи погляд із переляканої мене на люту фізіономію Орхана та розчавлені кущі троянд. — Е-е-е... А що тут відбувається?

Орхан окинув його таким презирливим, зверхнім поглядом, що аж повітря навколо випалилося:

— Що відбувається? А те, що ти залишив дівчину саму, і твої довбануті дружки ледь не розпустили на неї свої брудні руки!

Стас аж застиг у шоці, кліпаючи очима й ледь не випустивши ті коктейлі:

— Що?! Вадим і Ден?! Та вони ж... вони просто жартували, напевно...

— Жартували?! — Орхан зробив крок уперед, нависаючи над Стасом, мов грозова хмара. — Я НІКОЛИ б не залишив свою пару саму серед незнайомих покидьків. Ні на секунду.

Ці слова прогриміли так вагомо, що Стас просто вдавився повітрям і не знайшов, що відповісти.

Не чекаючи більше жодних пояснень чи прощань, Орхан цапнув мене за зап'ястя своїми гарячими, залізними пальцями й буквально потягнув за собою геть із цієї клятої вечірки.

А я... я навіть спротиву не чинила.

Я була в такому шоці від усього, що сталося, і від того, як легко Орхан розметав тих бовдурів, що власні ноги здавалися абсолютними гумовими сосисками. Бажання залишатися на цьому «святі життя» випарувалося остаточно. Я лише слухняно дріботіла за ним на своїх високих підборах, поки він впевнено тащив мене через усьо подвір'я до виходу.

Він підвів мене до своєї машини, різко відчинив двері й буквально усадив мене на пасажирське сидіння, після чого з гуркотом хряснув дверима й обійшов авто.

Серце в моїх грудях калатало, мов оскаженіле.