32

Ми під'їхали до розкішного заміського котеджу. Здалеку вже була чутна басиста музика, на подвір’ї вирувало життя, хтось смажив шашлики, біля освітленого басейну танцювала молодь.

Стас і Рут вийшли на ґанок зустрічати гостей. Рут була в елегантній вечірній сукні, на обличчі блукала посмішка, але погляд сканував простір із точністю прицілу.

— З днем народження! — посміхнулася я й простягнула іменинниці красиву коробочку з подарунком.

— Дякую, — сухо відповіла Рут.

Вона навіть не поворухнулася, щоб її відкрити, просто відклала на столик поруч, ніби це було їй нецікаво. «Ну й виховання...» — пробурчала я подумки. А от на розкішний букет, який їй простягнув Орхан, дівчина подивилася значно прихильніше. На її обличчі навіть з'явилася подоба теплої посмішки.

У цей момент Стас підійшов до мене, окинув поглядом мою вишневу сукню й щиро захоплено мовив:

— Ксю, ти сьогодні виглядаєш просто неймовірно привабливо! Серце зупиняється!

Я боковим зором помітила, як у Орхана аж губа сіпнулася від цієї фрази. Мій внутрішній бісик миттєво потер лапки! Я осміліла, підійшла ближче до Стаса й ніжно поцілувала його в щічку:

— Дякую, Стасику! Ти теж супер.

Орхан поруч аж закашлявся, але Рут швидко переключила увагу на себе. Вона з посмішкою підморгнула моєму «братикові» й сміливо взяла його під руку:

— Орхане, давай я тут усе тобі покажу? Тут є чудова тераса.

То чи мені здалося в напівтемряві, чи цей котелло справді... приобійняв її за талію, коли вона взяла його під руку?! У мене аж в голові стукнуло від обурення! Оце так «я йду тільки доглядати за тобою»! Скотина волохата!

— Ксюшо... тобто Ксю, я зараз принесу нам чогось смачненького та напої, почекаєш мене біля басейну? — запропонував Стас.

— Так, звісно, без проблем! — відповіла я, хоча всередині стало трохи ніяково.

Я опинилася сама-самісінька посеред шуму й спалахів світла. Окрім Стаса й Рут, я на цій вечірці взагалі нікого не знала. Я відступила трохи вбік до скляної огорожі, намагаючись вдавати, що мені дуже цікаво розглядати воду в басейні.

І тут спокій закінчився.

— Ого, яка вишенька тут сумує! — пролунав над вухом нахабний голос.

Не встигла я й озирнутися, як з обох боків від мене встали двоє кремезних, дуже засмаглих хлопців у напіврозстібнутих сорочках. Від обох добряче тхнуло міцним алкоголем, а їхні п'яні очі недвозначно липли до мого декольте.

— Дівчино, а чого це така краса сидить без компанії? — другий злегка нахилився до мене, перекриваючи шлях назад. — Я Вадим, це Ден. Хочеш, ми покажемо тобі, де тут найвеселіше?

— Дякую, але я чекаю на свого хлопця, — максимально холодно відповіла я, відступаючи на крок.

— Та якого хлопця, ходімо до басейну, поплаваємо! — Вадим простягнув руку й нахабно торкнувся мого плеча.

Мені стало катастрофічно некомфортно.