31

Перед душем я вирішила зробити «ідеальну гладкість» і дістала воскові смужки, замість бритви.

І це було величезною помилкою.

— А-а-а-а! Щоб цей віск у пеклі згорів! — вищала я на всю кімнату, віддираючи черговий шматок і тупаючи ногою. — Чому?! Ну чому жінки мають терпіти ці катування, а якийсь волохатий мужик просто помив голову — і вже красивий наречений?! Де справедливість у цьому світі?!

Дивно ще, як на моє горлання не збігся весь дім разом із Тимуром, Інною та Орханом. Мабуть, вирішили, що я просто треную котяче гарчання.

З горем навпіл закінчивши ці тортури, я зробила шикарну укладку, нафарбувалася й одягла обтягуючу коротеньку сукню глибокого вишневого кольору з вельми пікантним декольте. Близько шостої вечора я була повністю готова підкорювати світ.

Коли я граційно спустилася на перший поверх, Орхан уже чекав мене біля виходу.

Він обернувся, і його погляд миттєво влип прямо в моє декольте. Зіниці розширилися, а щелепа ледь помітно напружилася.

— Це занадто відверто, — відрізав він замість компліменту, суворо звузивши очі. — Іди перевдягайся.

— Ще чого! — обурилася я, згорнувши руки під цим самим декольте (від чого воно стало ще виразнішим). — У нас вже часу немає перевдягатися! І взагалі, Орхане, у тебе що, комплекси? Впевнений у собі чоловік ніколи не буде турбуватися через декольте дівчини!

— У мене немає жодних комплексів, — хрипко процідив він, ступивши до мене на крок. — Якби ти йшла зі МНОЮ парою — взагалі ніяких проблем. А так ти йдеш як пара для Стаса.

— Ой-ой-ой! — випередила його я з єхидною посмішкою. — Ну от Стас тоді хай і турбується! А я перевдягатися не буду, бо ми запізнимося.

Я окинула його уважним поглядом і... трохи застигла.

Цей котелло сьогодні перевершив сам себе. Він зробив собі стильну, злегка недбалу укладку, вдяг у вухо срібну сережку у вигляді гострого ікла, а замість звичайної сорочки натягнув обтягуючу майку, з-під якої в усій красі визирали його татуювання та рельєфні плечі. А аромат... від нього тхнуло такою дахозносною туалетною водою з нотками тютюну й дерева, що в мене аж голова запаморочилася.

Я не втрималася від уїдливого зауваження:

— Ого... Це ти для Рут так розрядився, чи що?

Орхан вигнув брову й єхидно вищирився:

— А тобі щось не подобається, коротунко?

— Не подобається! — чисто з шкідливості випалила я, задерши носа. 

Орхан посміхнувся ще ширше, але в його очах спалахнули небезпечні бісики:

— Ти зараз добалакаєшся, Ксю. Або пішки підеш на свою вечірку на своїх підборах, або зараз таксі собі викликати будеш.

Я подивилася на годинник, зрозуміла, що ми реально катастрофічно запізнюємося, і вирішила, що розумніше припнути язика.

Вискочивши на двір, я демонстративно гордо крокувала попереду, а коли Орхан зняв авто з сигналізації, мовчки й з максимально важливим виглядом сіла на пасажирське сидіння його машини.