28

Ледве прокинувшись, мій сонний мозок змусив тіло піднятися з ліжка, і йти приводити себе у порядок.

Я стояла біля дзеркала у ванній із зубною щіткою в роті, з розлохмаченим волоссям і в коротесенькій піжамній сорочці, яка ледь прикривала мої принади. Чухаючи пастою зуби, я роздумувала про те, чи йти сьогодні на пробіжку, як раптом двері ванної без жодного стуку розчинилися.

У приміщення зайшов заспаний Орхан.

Він мене одразу навіть не помітив. На ньому були лише вільні домашні штани, а от сорочку чи футболку він, як завжди, ігнорував. Хлопець солодко потягнувся, і в цей момент його кубики преса й рельєфні м'язи спини ефектно перекотилися під засмаглою шкірою.

Я аж забула як щіткою в роті орудувати, задивившись на це безкоштовне шоу аполлонів. Але вже через секунду мій мізок увімкнувся, і я з повним ротом піни як гаркнула:

— Кхм-кхм! Тебе взагалі стукати вчили?! Чого ти сюди заходиш, коли тут зайнято?!

Орхан від мого ультразвукового гаркання аж сіпнувся й вилупився на мене в повному шоці. Він явно не очікував побачити тут лохмату русалку. Його погляд повільно ковзнув по моєму обличчю й опустився нижче... прямо на мою піжамну сорочку, яка від руху задерлася кудись у районі стегон.

Я миттєво згадала, в чому я одягнена, і зніяковіло зробила спробу натягнути цей нещасний шматок тканини хоч до колін, заливаючись фарбою від сорому.

Орхан це помітив і раптом тихесенько, єхидно розплився у посмішці.

— Тобі що, подобається мене бісити?! — розізлилася я, тупаючи ногою.

Замість того, щоб вийти, цей кіт зробив крок до мене. Потім ще один. Він нахилився так близько, що його гарячий, засмаглий торс торкнувся моїх грудей. Від нього йшов такий божевільний жар, що в мене аж дихання перехопило. Я просто застигла, мов укопана, боячись навіть поворухнутися, щоб не врізатися носом у його шкіру.

Орхан повільно підняв руку й ніжним дотиком пальця торкнувся моєї щоки.

— Чому ти лізеш до мого обличчя?! — зухвало випалила я, намагаючись зобразити з себе суворість, хоча всередині все тріпотіло. 

Орхан потиснув плечима й продемонстрував мені свій палець, на якому біліла піна від зубної пасти:

— Ну то ходила б замазюкана, мов дитина. Краще б «дякую» сказала, панікерша.

Я проковтнула слину й збиралася видати йому порцію лайки, але він раптово став серйозним:

— До речі, нам треба поговорити.

— Про що це мені з тобою розмовляти? — я згорнула руки на грудях.

— Про твого Стаса ненаглядного, — карбуючи кожне слово, сказав Орхан.

— А що мій Стас?! — розпалилася я. — Тебе взагалі не обходить, з ким я проводжу свій вільний час! 

— Взагалі-то, Ксю, у твого Стаса є дівчина, — спокійно, з викликом кинув він.

У мене аж підлога з-під ніг попливла.

— Що?! Звідки ти це знаєш?! Ти це зараз вигадав, щоб нас посварити, так?!

Орхан дзеркально склав руки на грудях і хижо посміхнувся:

— Я бачив його вчора у місті. Він із нею гуляв парком і обіймався.

— Цього не може бути! — вголос заперечила я, хоча всередині щось тьохнуло. — Стас порядний, вихований хлопець! Він не став би мене обманювати!

— Ой, які ми довірливі... — Орхан знову потиснув плечима й заліз рукою в кишеню штанів. — Я навіть сфоткав. Дивися сама.

Він дістав телефон, розблокував екран і підніс його прямо до мого носа. Мій внутрішній хижак затамував подих...