~41~

Ми сиділи біля грубки, допиваючи вже другу склянку.

Пляшка виявилася сухим червоним — я саме таке й обожнювала. Воно якось швидко вдарило в голову, розганяючи кров по венах теплими хвилями.

За вікном хурделиця не вщухала, вітер завивав, ніби спеціально відбираючи в нас можливість опинитися сьогодні по окремих домівках.

Тимур нарізав хамон тонкими скибочками, і ми вже їли його просто з ножа, передаючи один одному.

Він був спокійний, як завжди, — той самий холодний погляд, але після двох склянок червоного в ньому вже проблискувало щось інше. Щось невловимо гостре та хиже.

— Ти завжди такий… владний? — запитала я, намагаючись звучати байдуже, але вино робило голос м’якшим та плавнішим.

— Тільки коли треба, — відповів він, не відводячи очей. — А з тобою, Інно, завжди треба. Ти ж як неслухняна кішка — дряпаєшся, шипиш, постійно влипаєш у халепи.

Я фиркнула, відчуваючи, як загорілися щоки.

— Ти себе переоцінюєш.

— Взагалі-то ні, — коротко сказав він, дивлячись прямо на мене. — Я тебе, лялечко, бачу наскрізь.

Від цього дивного погляду в животі чомусь стало гаряче. Ніби це так збентежило мене, що мимоволі з’явилися метелики. Я відвела погляд, налила собі ще вина.

— Давай пограємо в щось, — запропонувала я, щоб розрядити атмосферу. — Наприклад, у правду чи бажання?

Він підняв брову, криво всміхнувся.

— Правда чи бажання? З тобою?

— А що таке? Владний котик боїться програти?

— Ні. Починай.

Ми вирішили грати тим, що опинилося під рукою, — кидали ніж: хто не попадає вістрям в обведене коло, той і відповідає.

Спочатку були якісь смішні дурниці: хто коли цілувався вперше, найдурніший вчинок. Але вино робило свою справу, і питання ставали гострішими.

Я програла перше бажання. Він загадав поцілувати його в щоку. Я зробила це швидко, але встигла відчути його теплу шкіру, від якої пахло дорогими парфумами, і різко відсмикнулася.

Потім програв Тимур.

— Бажання, — сказала я, усміхаючись переможно.

Чоловік підняв брову:

— Кажи своє бажання.

— Погарчи у подобі пантери, бо я хочу знову почути, як це звучить.

Він подивився на мене довго, пильно, а потім встав, не кажучи ні слова.

Ой, я й забула!

— Тимуре, жартую! Не треба…

Але він уже скидав светр через голову.

М’язи спини напружилися, світло від грубки лягало на шкіру. Він розстебнув ремінь, і я швидко відвела очі. Втім, не втрималася й подивилася боковим зором: широкі плечі, прес… Усе ідеально накачане, ніби власник цього тіла не вилазив зі спортзалу.

Гарячий чоловік.

— Тимуре, стій… Я не те мала на увазі…

— Ти ж сама загадала бажання, — холодно сказав він, скидаючи останнє. — Я ж не псуватиму заради цього свій єдиний одяг. Запасного в мене більше немає!

Я ковтнула, не в змозі відірвати погляд. Його тіло було сильне та досконале. І цей погляд… Він знав, що я дивлюся, і ніби… насолоджувався цим!

Він ступив крок, кістки хруснули, тіло змінилося — і ось уже переді мною стояла величезна чорна пантера. Очі ті самі — жовті, пронизливі.

Він низько, глибоко загарчав. Вібрація пройшла по підлозі, по моєму тілу, але мені не було страшно — скоріше цікаво.

Нарешті він обернувся назад і натягнув джинси, залишаючись без светра. Я ледь втрималася, щоб не витріщатися на смагляве, кремезне тіло з ідеальними кубиками.

— Твоя черга, — хмикнувши, сказав він.

Цього разу я програла правду.

— Правда, — обрала я, бо досить цих бажань. Особливо поцілунків у щоку чи ще кудись.

Раптом він підсунув свій стілець і сів ближче, широко розставивши ноги. Я нервово облизнула пересохлі губи. Це було дуже близько. Я опинилася у пастці його тіла.

— Скажи чесно, лялечко: ти щось до мене відчуваєш?

Я завмерла, відчувши, як моє серце заколотилося. Не хотіла відповідати, але й не могла збрехати — він би відчув, тим паче вино зробило мене вразливішою.

— Я…

Але Тимур не став чекати моєї відповіді. Рука блискавично схопила мене за підборіддя — міцно, владно, пальці стиснули так, що я не могла відвернутися. Я була змушена дивитися очі в очі.

— Тільки не бреши, — тихо, але жорстко сказав він. Голос низький, хрипкий. — Ти зухвала хамка, але все одно тремтиш, коли я поруч. Дивишся на мене, коли думаєш, що я не бачу.

— Іди в дупу, Тимуре… — я хрипко спробувала щось сказати, але слова застрягли.

Він нахилився ближче, і його губи майже торкалися моїх.