~38~

Обережно зібравши зразки, ми розвернулися назад і вже майже дійшли до машини, коли небо різко затягло хмарами й повалив сніг, причому повалив так, що дорогу почало замітати просто на очах.

Ще хвилину тому на небі було кілька хмарин, а тепер вирувала хурделиця, яка замела все снігом настільки, що дорога перед очима почала зникати, ніби її стирали гумкою, лишаючи тільки білий туман.

Вітер різко посилився, і стало зрозуміло, що назад ми доїдемо не так швидко, як планували.

— Ти це бачив? — спитала я, натягуючи шарф вище носа. — Думаю, на завод краще сьогодні не їхати, лише дочекаємося твоїх хлопців.

— Стривай, — коротко відповів Тимур і прискорив крок. — Зараз розберемося.

Але оптимізму в його голосі було рівно нуль, і це мені зовсім не сподобалося.

Ми вже майже дійшли до проїжджої частини, де лишили авто, як десь попереду щось глухо тріснуло, і я навіть не одразу зрозуміла, що сталося. Лише за кілька секунд стало видно дерево, яке впало поперек дороги, обірвало електричні дроти й перекрило проїзд повністю.

Тимур, вилаявшись, попрямував до нього, оглянув завал і повернувся з таким виразом обличчя, який не залишав простору для позитиву.

Ми сіли в машину, і на якусь мить запанувала тиша, яку порушувало нервове постукування пальців Тимура по керму.

— Чудово, — видихнула я. — Просто ідеально. Саме так я і планувала закінчити свій робочий день тридцять першого грудня!

Тимур вийшов з машини, ще раз швидко оглянув завал і повернувся назад, струшуючи сніг з куртки.

— Проїзду немає, — сказав він. — І навряд чи його швидко розчистять.

— Можливо, в перевертнів є приховані суперсили? — уїдливо запитала я. — Бо я, між іншим, мала свої плани на новорічний вечір!

Він глянув на мене так, ніби дуже стримувався, щоб не відповісти різко.

— Якщо хочеш, можеш ще трохи пожартувати, лялечко, — сказав він майже спокійно. — Але дерево та буревій від цього не зникнуть.

Я зітхнула і подивилася на панель приладів.

— І що, будемо сидіти тут до ранку і зустрічати Новий рік в авто посеред перегону?

— Ні, — похитав він головою. — Пального і заряду акумулятора надовго не вистачить. З таким морозом у машині скоро стане холодно.

— Прекрасно, — запалилася я. — Значить, я або замерзну, або просто здурію, сидячи тут!

— Є ще один варіант, — сказав Тимур після короткої паузи.

Я насторожилася.

— Враховуючи те, що сьогодні нам явно не щастить, мені вже страшно.

— На пагорбі неподалік є мисливський будиночок. Я помітив його, коли ми їхали сюди.

— Будиночок? — я повернулася до нього. — Ти що, ночувати тут задумав?

— Я пропоную перечекати негоду в теплі. Можливо, там є пічка, — відповів він. — Це краще, ніж сидіти в машині й чекати, поки вона охолоне.

— Завжди мріяла зустріти Новий рік в екстремальних умовах, — огризнулася я, відкриваючи дверцята. — Без світла, без їжі, у якомусь сараї і з мохнатим компаньйоном на додачу!

— Наче в тебе зараз є вибір, — хмикнув він.

— Я тобі це ще пригадаю, «босе»! — буркнула я і вилізла з машини.