~23~

Блін, після всього, що сталося, я геть не знала, як поводитися з цим вусато-смугастим…

Картини нашого поцілунку знову й знову кружляли в моїй голові, проти моєї волі.

Шкіра й досі носила на собі сліди гарячих дотиків, а губи при згадці шаленого поцілунку ніби відчували відбиток його пристрасті.

І ще ця блузка…

Такого шалу в мене, здається, не було ніколи в житті.

Мій колишній хлопець був здатний лише на кілька слинявих поцілунків, після яких хотілося в ту ж мить витерти губи, а про свій перший раз я взагалі мовчу: це було так жахливо, що я заріклася більше ніколи повторювати такий кончений досвід.

І що взагалі жінки знаходять у цій фізичній близькості? Це ж якийсь жах і повний відстій!

Але поцілунок цього перевертня був не жахливим…

Ні, зовсім навпаки: мені хотілося самій підставляти губи назустріч його вустам, торкатися його твердого пресу, і в якийсь момент у мене навіть виникли дивні відчуття. Щось тягуче й солодке, що зав’язалося вузлом у сонячному сплетінні й проникало кудись глибше, прямо вниз…

Мені навіть зараз стало трохи спекотно, коли я знову це уявила.

Але він зробив це лише тому, що йому не світить знайти свою пару й одружитися. Тож треба все це негайно забути й не згадувати.

Просто зробити вигляд, що нічого не сталося, і поводитися так, як має поводитися звичайний відповідальний співробітник: просто робити свою роботу.

— Інно, ти перевірила ті документи, що я скинув тобі на імейл?

Я ледь не підстрибнула від переляку. Так задумалася, що раптова поява боса мене налякала.

— Ще ні, Тимуре Аміровичу, я не встигла, — пробелькотіла у відповідь, опустивши очі.

А потім не витримала й з-під лоба подивилася на нього.

Він стояв, спершись на одвірок. На холодному обличчі — вираз повної байдужості та відстороненості.

— А хто за тебе має робити справи? Мені самому пропонуєш? — крізь байдужість промайнув відтінок роздратування.

І чого це він біситься? Я що, винна, що в нього проблеми в особистому житті?

Так, треба зібратися й сказати все зараз, поки не стало пізно.

Я видихнула:
— Знаєте, Тимуре Аміровичу, те, що сталося в кабінеті, було помилкою. Я знаю про ваші проблеми у, кхм… відносинах із жінками, але, — зробила виразну паузу, — закохуватися в мене — це не вихід. Я не хочу робити вам боляче й розбивати серце, тож краще буде, якщо ми зробимо вигляд, що нічого не було, і залишимо суто офіційне спілкування. Хоча, — я подивилася на нього з виразом жалості, — мені справді вас дуже шкода. Але буде гірше, якщо ви втратите від мене голову, а я потім завдам вам невиліковної сердечної рани.

Під час моєї пафосної промови брова мого боса вигиналася дедалі вище, поки не досягла піку.

Спочатку це були недовіра й здивування, які, втім, швидко переросли в роздратований видих із закоченими очима.

— Лялечко, я вже казав тобі, що ти дивишся занадто багато фільмів? Мені здається, — він плавно підійшов ближче, — що ти занадто багато собі навигадувала. Чи ти вже уявила себе роковою героїнею мелодрами?

До мене почало туго, але все ж доходити значення його слів.

— Вигадала, що я запалав до тебе нестримним коханням? З чого ти взяла, що ти мене цікавиш як жінка? Поцілунок у кабінеті — лише невеличка розвага, не більше. Забудь про це й краще займайся своєю безпосередньою роботою.

Сказавши це крижаним тоном, він різко розвернувся й пішов. Але вже біля дверей зупинився й додав:
— Піджак можеш залишити собі.

Моє обличчя від сорому стало червоним, мов маків цвіт, і я гнівно прошепотіла йому навздогін крізь зуби:
— Здався ти мені триста років. Теж мені, альфа-мачо.