~7~

— Так, тека на місці, записи на місці, флешка також, — пробурмотіла я собі під ніс. — Що ж, Інно, зараз у тебе буде дуже відповідальний момент: пояснити своєму керівнику, що ти не навіжена. Не налажай!

Ага, і як тут заспокоїшся? Це ж просто божевільна й одночасно захоплююча мить: перевертні дійсно є!

Камон, гайс! У XXI сторіччі з’ясовується, що створіння, народжені фантазіями людей, насправді існують!

Мене розпирало від думки, що у мене в руках докази найдивовижнішого відкриття всього життя.

Поправила волосся, обсмикнула край спідниці й нарешті схвильовано постукала у двері начальника.

— Заходьте!

Відчинила двері й прослизнула у них, тримаючи теку мов трофей.

— Тимофію Андрійовичу, а я до вас!

Обличчя начальника вмить стало роздратованим, ніби я вже встигла його дістати за ті лічені секунди, що знаходилася в кабінеті.

— Знову ти, Ковальчук. І яким вітром тебе принесло? У тебе ж наче обідня перерва.

Я легенько прокашлялася, щоб зробити голос чіткішим, і обережно звернулася до керівництва:

— Еммм... Тимофію Андрійовичу, тут така справа. Я принесла вам звіт із матеріалами моєї роботи й хочу, щоб ви поглянули на них, скажімо так, свіжим оком.

Він полегшено зітхнув.

— А, звіт. Проходь, Ковальчук, сідай. Каву будеш?

Я похитала головою, відмовляючись, і простягла начальнику теку з документами.

Він холоднокровно забрав її й, сівши у своє шкіряне офісне крісло, не кваплячись відкрив.

Я нервово покусувала губи.

Чи вислухає він мене до кінця? Чи дасть показати записи?

Не встигла я подумки зробити свої ставки, як його обличчя почервоніло, а рука з документами злетіла вгору.

— Що це? — він майже прохрипів. — Ковальчук, я тебе питаю, що це? Ти знову за своє? Цирк поїхав, а клоуни лишилися?

Він різко встав і, опершись обома руками на стіл, нахилився до мене.

— Слухай, Інно, це вже перебір. Я давав тобі можливість, пропонував відпустку. Думав, може, запрацювалася дівчинка, втомилася. Ти відмовилася.

Тон його голосу підвищився.

— Я думав, що твій тимчасовий розлад вже позаду, а ти знову? — Тимофій Андрійович протер чоло хусткою. — Слухай, ти працьовита і тямуща дівчинка, я навіть думав тебе підвищувати. Але це вже просто хвора фантазія якась! Шкода, шкода... А такі надії подавала!

Я швидко затараторила, поки він не встиг мене перебити:

— Будь ласка! Дайте мені шанс довести, що це не маячня і що з моєю психікою все в порядку!