~3~

Блін, невже він мене бачив? Засада!

Я ледь не тупнула ногою від роздратування.

— Не розумію, що ви хочете від мене почути! Я... ммм... що, уже не можна по області покататися? Де ви взяли цю маячню про шпигування?

Чоловік закотив очі.

— Даю останній шанс. Не хочеш розмовляти по-нормальному — буде по-поганому. Отже... — він напружив тугі м'язи на руках, і вони погрозливо перекотилися. — Кажи: коли ти вперше мене побачила, що саме ти бачила і кому ти ще додумалася про це розповісти?

Гм... і не холодно йому в листопаді стояти тут напівголим і сяяти своїми кубиками?

Я зітхнула. Схоже, доведеться зізнаватися і викладати все як на духу.

— Ну, я еколог, виїжджаю іноді на польові спостереження...

Незнайомець перебив мене:

— Це я вже чув, ближче до справи, лялечко. Давай допоможу: перший раз я відчув твій запах у п’ятницю ввечері.

Я підняла очі.

— Відчув? Такі, як ти, усе відчувають на запах? Тобто ти знав, що я слідкую за тобою?!

Він схилив голову, і його очі блиснули жовтим.

— Звісно знав. Я відчуваю запахи на кілометри. Але... — він звузив очі. — я хотів побачити, що ти робитимеш далі, тому дозволив тобі трохи довше пограти у шпигуна, лялечко.

Я знітилася. Стільки разів спостерігала за тваринами, ставила фотопастки, робила записи — і нічого. А тут облажалася...

— Ну? Що ти бачила?

Нервово облизнула губи й поспішливо почала розповідати:

— Я... я вже була тут минулого тижня і помітила дивні відбитки, які не відповідали розмірам місцевих хижаків, тож приїхала у п’ятницю встановити фото... ну... фотопастки та зібрати біологічні зразки для ДНК-аналізу, щоб зробити якісь припущення, а тут... — я зробила паузу, боязко дивлячись на чоловіка. — побачила просто божевільну картину: величезну пантеру. Пантеру в закарпатських лісах! Ну, я не дуже злякалася, у мене завжди із собою є пневматичний ін’єктор для дистанційного знешкодження. Але ж ПАНТЕРА!

Я подивилася собі під ноги, згадуючи той момент. Тоді я відчула нереальний шок при вигляді екзотичного хижака, ще не знаючи, що через хвилину цей шок зросте у сотні тисяч разів.

— Ну... я хотіла трохи поспостерігати, а тоді застосувати ін’єктор, якщо в цьому буде необхідність. Але...

Татуйований нетерпляче звів брови:

— Але?

— Але через хвилину просто на моїх очах хижак перетворився на... на чоловіка! Голого! — я випадково видала смішок і швидко прикрила рота долонею. — І я подумала, що в мене галюцинації. Ну не могло ж це бути насправді!

Незнайомець ліниво нахилив голову:

— І що було далі? Еколог вирішив докопатися до правди? Спрага дослідження перемогла?